«Дивовижний механічний звір» – таку кличку від мешканців провінції Квебека отримав агрегат, який вправно і безперешкодно міг долати снігові замети. Перший в історії снігохід з’явився на вулицях містечка Валькур, що у передмісті Монреалю. Сталося це взимку 1920 року. Його змайстрував юнак Жозеф Бомбардьє. На той момент молодий винахідник і подумати не міг, що в майбутньому стане керувати великою компанією із виробництва та продажу снігоходів. Бомбардьє започаткував новий вид транспорту, який стане однією із улюблених забавок молодих канадців. Як йому це вдалося – читайте далі на montreal-future.
Юний винахідник
Потяг до інженерії у хлопця був ще змалечку. Жозеф постійно майстрував з іграшок автоматизовані прилади. До мініатюрних тракторів чи машинок хлопець додавав механізми, які викручував із настільних годинників. Хлопець майстрував автоматизовані паровози та човни. Жозеф виріс у сім’ї небагатого канадського фермера. Він був найстаршим із восьми дітей. У підлітковому віці бажання до конструювання переросла у справжнє захоплення – він майстрував зі старої рушниці саморобну гармату, котра ледь не скалічила його та друзів. Батьки намагалися якимось чином заспокоїти авантюрний дух хлопця. Вони відправили Жозефа вчитися у духовній семінарії.
У 14-річному віці хлопець, який у майбутньому мав би стати священиком, продемонстрував родині, чого він насправді хоче. Жозеф створив прототип снігохода. Сталося це в рідному містечку під час канікул. Батько дозволив юнакові бавитися старою зламаною автівкою Ford T. Перед Різдвом хлопець зібрав усю родину у дворі та пообіцяв сюрприз. Жозеф змайстрував агрегат, який назвав «механічними санами». З родинного сараю він виїхав на санчатах, до яких був приєднаний двигун від авто і пропелер від вентилятора. Разом із молодшим братом Жозеф проїхався вулицями містечка, чим викликав у родичів захват. Втім, батькові така затія не сподобалася. Він наказав хлопцям розібрати агрегат.
Власна автомобільна майстерня
Хлопець дав чітко зрозуміти батькам, що священиком йому не судилося стати. У 17-річному віці він почав працювати автомеханіком. Хлопець переїхав до Монреаля, відвідував спеціальні курси та вивчав інженерію. Невдовзі Жозефу вдалося відкрити у рідному містечку власну автомобільну майстерню. Він брався не тільки за транспорт, але і будь-які механізми та прилади: праски, пили, насоси та іншу техніку. У місцевості дізналися про юнака як талановитого майстра.
Однак цього йому було мало. Жозеф прагнув конструювати власні агрегати, мрія про сніговий транспорт його не покидала. На той момент у світі деякі інженери намагалися знайти рішення щодо зимової їзди, проте їхні винаходи були недосконалими. Так, Жозефу було відомо про американських та російських спеціалістів, які працювали над власними снігоходами. Однак їхнім механізмам бракувало зручності й мобільності. До приладу, інженер Елвін Ломбард змайстрував трактор на гусеницях, який пересувався по снігу, але важив цілих 20 тонн.
У двадцятих-тридцятих роках Бомбардьє працює над транспортом на основі того ж Ford T. Автомобіль він доукомплектовує лижами та гусеницями. Але двигун від машини залишається занадто важким. Жозеф вирішує створити у власній майстерні новий двигун. Його конструювання майстер завершив у 1933 році. Новий механізм важив 45 кілограмів. Він виявився мобільним та достатньо легким. Але потужності бракувало – двигун швидко перегрівався. Бомбардьє закинув ідею.
Трагедія, що змінила життя
Із винахідницькою діяльністю, як вважав Джозеф, покінчено. Втім через рік у його житті трапилася подія, яка змінила подальше життя. Його дворічний син хворів на перитоніт, взимку 1934 року через снігові замети хлопчика не змогли вчасно доставити у госпіталь. Малюк помер. Оговтавшись від трагедії, Жозеф вирішив кинути всі сили і вміння на створення транспорту, котрий би справлявся із засніженими вулицями.
Наступного року Бомбардьє сконструював нове гусеничне полотно та зубчасті колеса. Вони стали заміною для важких залізних гусениць. А ще – покращили рух на дорозі. У 1937 році Жозефу надали офіційні патенти на ці винаходи. Того ж року майстер дав початок серійному випуску свого транспорту. Снігохід він назвав «В7». Літера означала прізвище винахідника, у число – це кількість пасажирів. Агрегат Жозефа міг їхати зі швидкістю 40 кілометрів за годину. Він мав автомобільний салон закритого типу та вправно долав снігові замети. Упродовж першого року випуску Жозеф продав сім автомобілів. Його першими клієнтами стали лікарі та власники похоронних бюро.
Успішна компанія Бомбардьє
Жозеф умів не тільки гарно майструвати і вдосконалювати свої винаходи, але і рекламувати їх. Майстер часто подорожував країною на своєму транспорті. Приїжджаючи до нового міста, він залишав снігохід навпроти редакції найбільших газет. Популярність у пресі нового транспорту була напрочуд великою. Винахідник постійно наголошував, що якість продукту та його практична користь – це запорука вдалих продажів.
У період Другої світової війни спорудив у передмісті Монреаля цілий завод. На рік він випускав до двох сотень снігоходів. Із них велику кількість становили броньовані авто для потреб армії. Таких за весь час діяльності заводу було сконструйовано майже дві тисячі. У 1942 році Джозеф зареєстрував акціонерне товариство «L’Auto-Neige Bombardier Limitee». Прибутки компанії щороку зростали, а виробництво тільки набирало обертів. Через п’ять років Бомбардьє вирішив спорудити ще один завод. На цей раз фабрика стала конвеєрною.
На початок 1950-х років продажі снігоходів впали удвічі. Все через постанову уряду провінції. Вона передбачала розчищення вулиць від снігу професійною автомобільною технікою. Відтак потреба у транспорті Джозефа не була такою нагальною. Втім, майстер знайшов вихід із цієї ситуації. Він налагодив виробництво машин, котрі мали змінні конструкції. Взимку – гусениці, влітку – колеса.
Спортивні снігоходи – винахід, що викликав захват у канадців
Наприкінці 50-х років Жозеф вирішив втілити в життя мрію дитинства – швидкий снігохід для однієї людини. Завдяки легким двигунам, розвитку гусеничної основи та колосального досвіду майстру це вдалося. Першу модель спортивного снігохода випустили у 1959 році. Його назвали Ski-Doo. Винахід неабияк сподобався друзям Жозефа, робітникам заводу, а невдовзі – тисячам клієнтів.
Саме ця модель стала запорукою фінансового успіху компанії. А ще – справила величезний вплив на розвиток зимового спорту та активного відпочинку. Одноосібний снігохід і донині залишається головним продуктом компанії. На початок 60-х років заводи Бомбардьє випускали на світ більше 10 тисяч снігоходів Ski-Doo. А в наступних десятиліттях – сягали сотні тисяч.
Жозеф застав моменти успіху власної компанії. Продовжити цю справу він заповідав своїм дітям. Винахідник помер у 1964 році. В його честь назвали льодовик у Антарктиді та шосе в Квебеку. Майстра удостоїли нагороди від уряду Канади, присвоїли іменну марку та внесли до залу слави канадської науки і техніки. Його компанія залишається найбільшим у світі виробником снігохідної техніки та однією з найбільш успішних машинобудівних фірм Канади.
