У Монреалі є така думка, що коли мова заходить про місцеві мости, то дуже багато уваги приділяють так званим мостам “Південного берега”. Часто пишуть про міст Жака-Картьє, багато пишуть про міст Вікторії, який часто називають першим мостом у Монреалі, хоче це помилка. Але ж є мости на півночі острова. Про історію будівництва мосту Lachapel читайте на montreal-future.com.
Конкуренція мірошників
Перший міст, який перетнув річку Рив’єр-де-Прері, був міст Lachapelle, на північній стороні Монреаля. Чому його побудували через Рів’єр-де-Прері? Все дуже просто, адже ця річка вужча за річку Святого Лаврентія. А відповідно на ній технічно легше й простіше побудувати міст. Цей перший міст під назвою Lachapelle був побудований у 1836 році.
Історія його будівництва досить цікава.
На річці Рів’єр-де-Прері кілька підприємців керують кінними поромами між двома берегами, які в багатьох місцях розділені менш ніж кілометром. Одним із таких підприємців є Паскаль Персільє діт Лашапель, власник переправи та млина в Гро-Со. Війна з конкурентом мірошником, на ім’я Ламбер Дюмон змусила чоловіка подати запит до влади, щоб отримати дозвіл на будівництво платного мосту у цьому місці.
Отримавши у 1834 році такий дозвіл, дерев’яний міст був нарешті відкритий 20 липня 1836 року і коштував 8300 доларів. Тут відбулося велике свято, після освячення мосту настоятелем Семінарії Сен-Сюльпіс Жозефом-Вінсентом Квібліє, яке затягнулося до самого ранку. Так з’явився міст Lachapelle.
Перший дерев’яний міст
Цей міст призвів до розвитку сіл Картьєрвіль з боку Монреалю та Аборд-а-Плуф зы сторони Лавалю. Лашапель мав міст і йому не обов’язково було використовувати поромну переправу, щоб до нього на млин Gros-Sault приходили клієнти. До того, він розмістив на острові Іль-Жезус оголошення із закликом до мешканців переходити через міст, щоб дістатися до його млина. Його конкурент Сент-Есташ Ламбер Дюмон звинуватив Лашапеля в недобросовісній конкуренції.
Через рік після відкриття свого мосту Лашапель ледь його не спалив. Річ у тім, що він був одним з лідерів патріотичного руху в цьому районі. Тому, щоб завадити пересуванню британських військ, хотів спалити міст. Але британці вирішили перетнути річку, йдучи по льоду. Тому міст не підпалили й не пошкодили. У той час мости будували частково з дерева та каменю.
У 1860 році міст був проданий маєтком Лашапель священику Со-о-Реколе і, пізніше, перепроданий Дорожній платній компанії.
Новий металевий консольний міст
А у 1882 році старий дерев’яний міст було зруйновано, на разі, на його місці з’явився залізний, типу “спина верблюда”. 1930-ті роки були плодовитими для мостів у Монреалі. У цей час був відкритий міст Гавр, який перейменували в Жак-Картьє. Також з’явилися міст Віо та новий міст Lachapel. Щодо назви нового мосту є плутанина. Дехто називає його – міст Legault, тоді як більшість джерел назвали цей міст Cartierville.
Новий міст відрізнявся своїм неокласичним стилем. Тут на вході до мосту зробили пілястри, які майже завжди вкриті графіті. Крім того, він мав статус першого великого моста у Квебеку, за своєю конструкцією. Мова про підсистему у трикутній балці та структуру, побудовану методом корбелінгу.
Консольний міст є конструкцією Dominion Bridge і його загальна довжина становить 305 метрів. У 1976 році міст подвоїли із західної сторони. Тут звели металеву конструкцію з вертикальними арками, і рух по двох мостах став однонапрямним. Старий міст веде від Монреаля до Лаваля, тоді як новий міст пропонує протилежний шлях. За мости відповідає місто Лаваль, натомість Монреаль відповідає за міст Віої. Щодня через нього проїжджає понад 38 тисяч транспортних засобів.
