Питання використання комп’ютерів у музеях Канади, Квебеку та Монреалю вже розглядалося в 1970–1971 роках. З того часу сам комп’ютер зазнав значних змін і розвитку. Багато музеїв уже використовують їх для різних цілей: інвентаризації, управління колекціями та досліджень. Інші ще готуються до цього. Можна стверджувати, що ці заклади культури отримали б користь від його використання. Але, дуже часто, керівники музеїв не до кінця усвідомлюють усі переваги або думають, часто помилково, що не мають для цього коштів. Про перспективи застосування комп’ютерів у музеях Монреаля читайте на montreal-future.com.
Музеї Монреаля
У Монреалі велика кількість музеїв. Серед них найвідоміші це музей Образотворчих мистецтв, не менш відомий музей Сучасних мистецтв. Крім того, такі музеї, як Редпад, Маккорд, Біосфера. Не можна не згадати місцевий центр архітектури, музей археології та історії тощо.
До прикладу заснований у 1860 році Монреальський музей образотворчих мистецтв був побудований завдяки щедрості багатьох поколінь мешканців Монреаля. Його місія полягає в придбанні, збереженні, вивченні, інтерпретації та демонстрації значущих творів мистецтва з усіх періодів часу на благо членів своєї спільноти та її аудиторії, в надії, що мистецтво змінить їхні життя.
А представляти тут є що. Колекція музею дозволяє відкрити спадщину Квебеку та Канади, мистецтво корінних народів і міжнародне мистецтво з актуальної та інноваційної точки зору. Тут зібрано майже 47 000 картин, скульптур, графічних творів мистецтва, фотографій, мультимедійних інсталяцій та предметів декоративно-прикладного мистецтва від античності до наших днів. Його виставки та культурна програма пропонують оновлене бачення історії мистецтва.
Не відстає від нього й музей Сучасного мистецтва. Музейні експонати й тимчасові виставки займають 8 галерей. Їхня загальна площа складає 2500 квадратних метрів. А колекція музею включає більш як 7000 робіт, які виконали 1500 авторів. Що цікаво 1200 з них, є нині живими митцями з Квебека та інших провінцій Канади, а також із закордонних країн. Музей Сучасного мистецтва може похвалитись скульптурами, картинами, фотографіями, інсталяціями. Особливо виділяється, так зване Медіамистецтво. А найціннішою родзинкою в музеї є твори Поля-Еміля Бордюа. До того ж тут представлені твори Луїзи Буржуа, Віктора Вазарелі, Джеймса Таррела, Альфредо Джаара, Білла Вайоли тощо.
Крок перший — комп’ютеризована інвентаризація
Мають чим здивувати й інші музеї Монреаля. Тому, зовсім не дивно, що ще в далекому 1972 році Національні музеї Канади почали розробляти комп’ютеризовану інвентаризацію публічних колекцій. Національна програма інвентаризації обслуговує музеї-учасники через телекомунікаційну мережу. Нині в програмі беруть участь п’ятдесят дві установи, інвентаризовано понад 400 000 об’єктів, а комп’ютерні термінали розташовані у двадцяти точках по всій країні.
Спочатку метою програми було створення інвентаризації культурних і наукових колекцій, що зберігаються в державних установах Канади. Цей проєкт був невіддільною частиною нової політики децентралізації ресурсів національних музеїв, оголошеної Державним секретарем у 1972 році. План полягав у тому, щоб якнайшвидше зібрати інформацію про якомога більшу кількість колекцій і забезпечити доступ до цієї інформації за допомогою автоматизованої системи документальних досліджень. Термінали, встановлені в різних музеях, зв’язувалися б із системою.
Переваги в таких сферах, як планування виставок, кредитування, освіта та дослідження, здавалися очевидними. Було зрозуміло, що реалізація проєкту займе багато часу, але його життєздатність ґрунтувалася на низці робочих припущень на основі інтерв’ю та опитувань у канадських музеях. Тепер виявляється, що деякі із цих припущень були хибними, але вони все ж вплинули на формулювання та реалізацію програми. Три найважливіші з них:
- документація музейних колекцій існує у відносно логічній формі, принаймні у великих установах;
- ця документація досить стабільна й не потребує частого оновлення: більшість нової документації стосується нових надходжень;
- документування подібних об’єктів, що здійснюється різними музеями, є відносно сумісною, що дає змогу фіксувати й обробляти документи з різних музеїв у спільній базі даних.
Консультативний комітет Національного каталогу
Саме на основі цих припущень розпочалось створення програми. У 1973 році було створено Консультативний комітет Національного каталогу, який представляв канадські музеї в розробці програми. До його складу входять музеєзнавці з різних регіонів країни, які представляють широкий спектр музейних функцій і дисциплін. Система в цілому складається з двох основних елементів: введення даних та обробка інформації. Обидві системи працюють, і кожна з них може обслуговувати кілька десятків терміналів по всій країні. Ці термінали оснащені клавіатурою та електронно-променевим екраном, що дозволяє користувачам спілкуватися з будь-якою із систем. Вони відносно прості у використанні, не потребують спеціальних комп’ютерних знань і можуть використовуватися двома офіційними мовами Канади — англійською та французькою.
Канадська програма національного реєстру це, мабуть, одна з найефективніших систем у своєму роді. Від самого початку було вирішено, що музейні документи не будуть переписані кодованою комп’ютерною мовою, оскільки, окрім величезного обсягу тексту, який потрібно було б скопіювати, мало хто з працівників мав би час чи бажання взятися за таке завдання. З іншого боку, сучасна комп’ютеризована система може й повинна бути дуже гнучкою. Коротка, закодована форма, яка використовувалася в комп’ютерах кілька років тому, не придатна для обробки маси надзвичайно різноманітної інформації, що міститься в музеях.
Створення допоміжного засобу
Записи, що зберігаються в каталозі, за структурою і змістом дуже схожі на класичні каталожні картки. Кожен запис описує об’єкт музейного інтересу: твір мистецтва, біологічний зразок, археологічну пам’ятку тощо. Він складається з категорій даних, кожна з яких містить певну інформацію. Ця інформація може бути у вигляді одного-двох ключових слів (назва об’єкта, дата придбання тощо) або тексту в довільній формі (фізичний опис об’єкта, примітки дарувальника тощо). Записи, що містять спільний набір інформаційних категорій, згруповані в бази даних, які формують набір файлів, включаючи основний файл та індексний файл, який дозволяє здійснювати пошук та вилучення інформації в основному файлі. Було створено окремі бази даних, кожна з яких містить власний перелік категорій.
Звичайно, жодна електронна система, якою б досконалою вона не була, не може замінити «кваліфікованого гіда», мистецтвознавця чи культуролога, його слова, його ерудицію, емоції, які він може передати відвідувачеві. Але мова не йде про те, щоб замінити їх електронікою. Йдеться про те, щоб дати йому допоміжний засіб, який візьме на себе частину його роботи: заздалегідь зорієнтувати відвідувачів відповідно до їхнього рівня знань. Спрямувати їх до певного спеціалізованого сектору та надати загальну інформацію, показати короткі аудіовізуальні програми, які ілюструють або доповнюють те, що розповідає екскурсовод.
