Монреаль вважається третім за величиною осередком аерокосмічного будівництва у світі. Традиції авіаційної промисловості та досвід місцевих інженерів зробили місто одним із лідерів світової авіації. Місцеві ентузіасти намагалися здійснити тут перші польоти ще на рубежі 19-20 століття. Згодом політ із Монреаля до Амстердама стане одним із перших регулярних трансатлантичних рейсів. У місті діє кілька професійних авіаційних шкіл, відкритий музей авіації, а летовища Монреаля щороку приймають мільйони пасажирів з усього світу. Про зародження і розвиток авіації міста – читайте далі на montreal-future.
Перші комерційні рейси та відкриття аеропорту
На початку 20 століття в Монреалі виникла компанія «Марконі». Вона першою в країні розвивала аерокосмічну промисловість. Місто для заснування компанії вибрали не випадково, адже упродовж десятиліття саме в Монреалі спостерігали спроби перших професійних польотів та авіаційного проєктування. Компанія розвивалася, залучала до роботи провідних місцевих інженерів. У 1907 році місто побачило результати їхньої роботи. Лоуренс Леш здійснив перший в історії Канади планерний політ.
Наступні кілька років компанія працювала уже над розвитком комерційних польотів. Перший таких рейс відбувся за керівництва Стюарта Грема. До цього він здійснював польоти для спостереження за лісовими пожежами. А згодом разом зі своєю дружиною на борту пролетів між провінціями Квебек та Нова Шотландія. Вона, до слова, стала першою канадкою, котра здійснила професійний політ. У 1924 році компанія «Марконі» налагодила перше регулярне авіаційне сполучення у Квебеку. Це був рейс із Монреаля до регіону Абітібі.
1927 року місто відкрило аеропорт «Сен-Юбер». Він вважається найстарішим у Канаді та діє до сьогоднішніх днів. Злітна смуга мала довжину понад 62 метри, її, до слова, будували і для рейсів на дирижаблях. Цей повітряний транспорт прибув у країну влітку 1930 року. Подивитися на це чудо техніки, яке літало містами Канади упродовж 13 днів, до аеропортів прийшло більше пів мільйона глядачів. Дирижабль відвідав також летовища Оттави і Торонто.
Масштабне виробництво та перший політ у Європу
У тридцятих роках у Монреалі осіла компанія «Pratt & Whitney Canada». Вона налагодила виробництво двигунів до літальних апаратів. Цей стало поштовхом для розвитку авіаційної індустрії у Квебеку. Фірма виготовляли, ремонтувала та обслуговувала двигуни, що стали основою для найбільш поширених моделей літаків.
У 1936 році місто побачило політ апарату «Norseman». Цей літак здійснював рейси до найбільш віддалених населених пунктів на півночі Канади. Судно набуло широкої популярності, компанія налагодила серійне виробництво. До різних куточків світу було продано майже тисячу літаків. Наступного року компанія «Air Canada» розпочала масштабне авіаперевезення. Головний офіс фірми розташовувався у Монреалі. Нині це найбільша авіакомпанія в країні, співробітниками якої є більше 30 тисяч людей.
У 1941 році провінція Квебек отримала ще один аеропорт. Його назвали «Дарваль». Летовище невдовзі призначалося для рейсів у Європу. Так, йому належить один із найстаріших трансатлантичних маршрутів у світі. Історичний політ «Монреаль – Амстердам» відбувся у 1949 році. У наступні десятиліття летовище «Дарваль» стало основним міжнародним аеропортом Канадських авіакомпаній. У післявоєнний період масштаби авіаперевезень та будівництва суден тільки збільшувалися.
Аерокосмічна промисловість в Монреалі
Новою віхою в історії аерокосмічної промисловості країни стало заснування компанії «Canadian Aviation Electronics». Вона виникла у Монреалі 1947 року. У перше десятиліття компанія займалася ремонтом високотехнологічних компонентів авіаційних апаратів. А вже із шістдесятих років – виготовляти авіасимулятори. Це стало вагомим поштовхом для навчання авіаторів, удосконалення технік пілотування. У наші дні компанія є головним виробником авіаційних симуляторів у світі. Її продажі займають більше 80% цього ринку.
«Pratt & Whitney Canada» налагодила виробництво двигунів РТ6. Вони були технологічним проривом через новаторські рішення із карданними валами та повітряним забірником. Виробництво механізмів не потребувало великих витрат, натомість комерційний успіх був значним. Компанія виготовила більше 50 тисяч двигунів цього типу. Він залишається найбільш продаваним в історії аерокосмічної сфери.
Упродовж 1960-х років авіаційні потуги в місті та провінції набирали обертів. Той період ознаменувався інноваційними проєктами та фінансовим успіхом провідних компаній міста. Аерокосмічна промисловість Монреаля долучилася до першого польоту людини на Місяць. Так, ця історична подорож відбулася на місячному модулі «Аполлон-11». Шасі для цього апарату створила компанія «Héroux-Devtek», що розташована у передмісті Монреаля.
Військова і пожежна авіація «Canadair»
У період Другої світової війни важливим сектором у виробництві літаків в провінції Квебек стали військові судна. У цій сфері лідером стала компанія «Canadair». Саме вона поставляла французьким військово-повітряним силам перші у світі водні бомбардувальники CL215. Судна стали на озброєння європейських армій. Цей факт викликав у канадців гордість за інженерів Квебека.
Літаки-амфібії дуже добре себе зарекомендували. Із Канади до Європи їх прибуло понад 4 тисячі. Абсолютна більшість – військового спрямування. Окрім цього, судна були неабияк ефективними під час гасіння лісових пожеж. Зараз літаки канадської компанії розповсюджені по всьому світу. В історії «Canadair» були також успішні комерційні судна. Більше тисячі одиниць бізнес-літака «Challenger» компанія продала по різних країнах.
Аеропорт імені Трюдо
Основне летовище Монреаля – це міжнародний аеропорт імені П’єра Еіліота Трюдо. Він заснований ще у далекому 1927 році як аеропорт «Сент-Юбер». У сорокових роках летовище перемістили до сучасного місцезнаходження. У період Другої світової війни аеропорт слугував як станція Королівських Канадських військово-повітряних сил. На той момент його обладнали трьома злітними смугами. Летовище обслуговувало тисячі суден країн антигітлерівської коаліції.
Всередині 20 століття аеропорт вважався найбільш завантаженим у Канаді та був найважливішим трансатлантичним вузлом країни. Паралельно до цього летовища, муніципалітет Монреаля споруджував дорогий інфраструктурний об’єкт – аеродром «Мірабель». Ним планували розвантажити центральне летовище. Втім, проєкт критикували за економічну недоцільність. Від дев’яностих років і до наших днів він слугує основним пунктом для вантажних літаків.
У 2004 році основне летовище міста отримало назву «Монреальський міжнародний аеропорт імені П’єра Еліота Трюдо». Це 15-ий прем’єр-міністр країни, котрого за проведення успішних реформ вважають «батьком сучасної Канади». У наші дні поблизу аеропорту налагоджено будівництво літаків. А саме летовище, яке розташоване за 20 кілометрів від центру міста, обслуговує щороку понад 13 мільйонів пасажирів. Рейси курсують у понад сотню міст на п’ятьох континентах.
