У Монреалі, за різними оцінками, від 800 до 900 покинутих будівель. Фактично вони є «міськими руїнами», які посилюють ризик виникнення пожеж, загострюючи житлову кризу. Багато занедбаних приміщень стають здобиччю сквотерів, що, своєю чергою, яскраво відображає нестабільне становище понад 10 тис. безхатьків. Відомо, що деякі власники навмисно дозволяють приміщенням руйнуватися, спекулюючи на вартості землі, а не будівлі. Серед покинутих споруд є сотні історичних та промислових пам’яток. Попри їхню історичну цінність, вони перебувають у жахливому стані — або під загрозою знесення, як-от будинок Редпат, знесений у 2014 році, або пожеж.
У такій ситуації міська влада посилює правила утримання незайнятих споруд, накладаючи значні штрафи — до 250 тис. доларів США, — аби змусити власників підтримувати їх у належному стані. Але такі знакові місця, як Елеватор № 5 чи колишня Королівська лікарня Вікторії, ілюструють, що цю проблему непросто вирішити. Про одну з покинутих не лише архітектурних, а й культурних пам’яток Монреаля, якій конче потрібна допомога, читайте тут: montreal-future.com.
Театр, народжений епохою
У продовження теми збереження архітектурних пам’яток слід зауважити, що в Монреалі існував План дій щодо збереження спадщини (2017–2022), спрямований на покращення інвентаризації та захисту таких об’єктів. А у 2023 році місто запровадило суворіші правила, які вимагають опалення та обслуговування порожніх будівель, аби запобігти їхньому руйнуванню. Як це допомогло й допомагає нині зберігати пам’ятки, розглянемо на прикладі the Empress Theatre.
Як і в багатьох інших великих містах, сформованих хвилями амбіцій та змін, у Монреалі існує, принаймні поки що, низка покинутих будівель, які колись перебували в центрі культурного життя мегаполіса. На жаль, нині ці споруди — не просто порожні оболонки, а сховища пам’яті, що свідчать про мистецькі мрії, економічні зміни та соціальні перетворення. Серед них мало які будівлі так захоплюють людську уяву, як the Empress Theatre — забута пам’ятка, у стінах якої досі, ніби лунають оплески, музика та мерехтіння світла.
The Empress Theatre з’явився в бурхливому культурному кліматі кінця 1920-х років, коли кінопалаци дедалі більше нагадували храми популярних розваг у їхньому сучасному розумінні. Театр був зведений у період між 1927 і 1928 роками за адресою 5560 Sherbrooke Street West у районі Notre-Dame-de-Grâce.
Саме цей театр був задуманий як сміливе висловлювання про видовищність та ескапізм. Його архітектор, Жозеф-Альсід Шоссе, співпрацював із відомим дизайнером інтер’єрів Еммануелем Бріффою, чия робота визначила вигляд багатьох великих кінотеатрів Монреаля.
Єгиптоманія в Монреалі
Тому зовсім не випадково Empress суттєво відрізнявся від усіх інших театрів — насамперед своєю дивовижною архітектурною самобутністю. Подією, яка стала натхненням для цього будівництва, було відкриття гробниці Тутанхамона в 1922 році. Варто зауважити, що тоді стародавнім Єгиптом захоплювався весь світ.
Відтак будівлю було зведено в стилі єгипетського відродження — екзотичному та театральному напрямі дизайну, який загалом досить рідко трапляється в Канаді. Стилізовані колони, геометричні мотиви та символічні орнаменти перетворили театр на фантастичний простір, пропонуючи глядачам не лише розваги, а й тимчасове перенесення в інший світ.
Ба більше, фактично Empress залишається єдиним театром у Канаді, побудованим у цьому архітектурному стилі, що робить його збереження — або втрату — особливо значущими.
Золоті роки
Коли Empress відчинив свої двері, він швидко став місцевим культурним центром. Як і багато театрів того часу, він поєднував кінопокази із живими виставами, влаштовуючи водевілі, бурлеск-шоу та популярні кіносеанси. Відвідування театру було ретельно продуманим: розкішний інтер’єр, драматичне освітлення та вишуканий декор підсилювали очікування задовго до того, як підіймалася завіса або починав гудіти проєктор.
Протягом десятиліть Empress слугував місцем зустрічей для мешканців мегаполіса, особливо цього району. Тут відбувалися перші побачення, збиралися сім’ї у вихідні, а на сцені та екрані розгорталися ритми популярної культури. Зі зміною епох, смаків та вподобань змінювалася і сама будівля, або, точніше, її наповнення. На початку 1960-х років the Empress Theatre був перетворений на кафе-театр під назвою Royal Follies, де панувала значно інтимніша та відверто експериментальна атмосфера.
Пізніше, наприкінці 1960-х і в 1970-х роках, Empress знову трансформувався — цього разу в Cinema V, репертуарний кінотеатр, який, особливо полюбився кіноманам. У цьому не було нічого дивного: тут знаходили віддану аудиторію як класичні фільми й незалежні стрічки, так і культові улюблені шедеври. Для багатьох мешканців Монреаля Cinema V був не просто кінотеатром — це був культурний притулок, місце відкриттів і навіть спільної пристрасті.
Цілком ймовірно, що ця історія та взаємна любов могли б тривати ще довго, але доля вирішила інакше. У 1992 році будівлю охопила руйнівна пожежа, яка серйозно пошкодила її інтер’єр і змусила закрити кінотеатр. Екрани потемніли, двері зачинилися, і Empress занурився в тишу.
Після цього, в 1999 році, місто Монреаль придбало будівлю з надією на її відновлення. Та цілі десятиліття минали без будь-якої суттєвої реставрації. Лунали різні пропозиції — від створення громадських театрів і культурних центрів до багатофункціональних комплексів. Але жодна з них так і не була реалізована. Тим часом занедбаність будівлі давалася взнаки: вікна забивали дошками, інтер’єри розбирали та нищили, а руйнування конструкцій прискорювалося з кожним роком.
Те, що колись було символом дива, стало застережливою історією.
Невизначене майбутнє
Нині the Empress Theatre стоїть на Sherbrooke Street West, мов привид. Його монументальний фасад охороняє порожню середину. Захисники культурної спадщини продовжують виступати за його збереження, вказуючи на унікальну архітектуру будівлі та її незамінну роль у культурній історії Монреаля. Натомість міські чиновники, стикаючись з економічними та житловими проблемами, дедалі частіше розглядають будівлю як можливість для реконструкції, а не як пам’ятку, яку слід зберегти в первісному вигляді.
Останні дискусії із цього приводу свідчать, що об’єкт може бути проданий і частково інтегрований у новий проєкт, що породжує чимало запитань. Чи може будівля вижити, якщо від неї залишити лише фасад? І чи означатиме це, що пам’ять справді збережеться — завдяки цеглі та орнаментам? Чи, можливо, краще зберегти її, надавши залишкам будівлі нову, хай і незвичну, роль?
Доля the Empress Theatre — це не просто історія про одну занедбану будівлю. Вона відображає значно ширшу проблему, характерну для сучасних міст: напругу між збереженням і прогресом, пам’яттю і корисністю. Монреаль пишається своєю культурою, креативністю та багатошаровою історією. Однак такі місця, як Empress, перевіряють, наскільки глибокою є ця гордість.
Незалежно від того, чи буде the Empress Theatre відреставрований, перепрофільований або остаточно втрачений, він уже виконав одну важливу роль: нагадав, що міста — це живі організми, які формуються не лише тим, що в них будують, а й тим, що в них залишають.
Джерела:
- https://memento.heritagemontreal.org/en/site/empress-theatre-cinema-v/
- https://ville.montreal.qc.ca/memoiresdesmontrealais/lempress-theatre-premier-cinema-egyptien-montreal
- https://www.thebeat925.ca/news/662324/n-d-g-s-old-empress-theatre-will-be-sold-for-mixed-use-development
- https://www.ledevoir.com/actualites/transports-urbanisme/781456/le-devoir-de-cite-montreal-essaie-de-soigner-ses-verrues-urbaines
- https://cultmtl.com/2020/12/montreal-ndg-empress-theatre-cinema-v-is-a-part-of-our-cultural-heritage-that-needs-saving/