Відкритий у Монреалі в районі Saint-Henri, ринок Atwater став культовою спорудою. Його будівля була спроєктована в стилі ар-деко й побудована під час Великої депресії, маючи на меті стати таким собі стимулятором економіки. Ринок був названий на честь Едвіна Атвотера — бізнесмена, адміністратора та місцевого політика. Atwater замінив ринок Saint Antoine.
Особливістю ринку є той факт, що від дня свого відкриття Atwater Market жодного разу не зачинявся. Навіть під час Другої світової війни він слугував продовольчим складом для канадської армії. Спочатку він функціонував як критий ринок із м’ясними кіосками та свіжими продуктами на першому поверсі й великим залом на другому. Про одну з наймонументальніших монреальських торгівельних будівель читайте за посиланням: montreal-future.com.
Значення публічних ринків в історії Монреаля
Громадські ринки вже давно стали серцем міського життя в містах по всьому світу, і Монреаль не є винятком. Від галасливих прилавків ХІХ століття до просторих продовольчих торгівельних залів сучасності — ці ринки були набагато більше, ніж просто місцями для покупок.
Вони стали громадськими просторами, де зустрічалися сусіди, ділилися новинами, формувалася місцева культура і спліталися ритми повсякденного життя. У Монреалі традиція публічних ринків має неабияке громадянське значення, відображаючи як сільськогосподарські корені міста, так і його соціальну структуру, що постійно розвивається.
Не без того, що в перші десятиліття розвитку Монреаля ринки були важливими центрами торгівлі та спільноти. Задовго до появи супермаркетів та глобальних ланцюгів постачання фермери, м’ясники, рибалки та інші виробники привозили свої товари безпосередньо міським жителям.
Такі ринки, як один із перших місцевих — ринок de Lachine, який був заснований у середині 1800-х років, та інші, що з’явилися згодом, були важливими джерелами свіжих харчових продуктів. На початку ХХ століття ритм щотижневих ринкових днів став частиною пульсу міста, поєднуючи міську та сільську економіку.
Тому те, що будівництво Atwater Market відбувалося на тлі викликів Великої депресії, коли міська влада Монреаля шукала способи стимулювання місцевої економіки та покращення громадської інфраструктури, зовсім не дивує. Було вирішено, що новий великий громадський ринок з’явиться на південному заході міста. Він був задуманий як заміна старого ринку Saint Antoine і відповідь на висхідні потреби мешканців.
Ринок Saint Antoine — монреальське минуле
На початку ХІХ століття ринок Saint Antoine, розташований на території сучасного Place d’Youville, був дуже популярним. Фермери, рибалки та ремісники заповнювали його галасливі лавки. У 1844 році в його двоповерховій будівлі, навіть тимчасово розміщувалася законодавча влада провінції.
Втім, через п’ять років протестанти спалили будівлю — то були бурхливі часи в місті. Після цього саме ринок Saint Antoine став вогняним символом міста, що перебувало в стані потрясінь.
Але повернемось до Atwater Market. Відбудований неподалік, ринок продовжував підтримувати торгівлю та традиції. Натомість археологічні розкопки, які відбуваються на Place d’Youville нині, красномовно нагадують про зниклу метушню ринку, що було серцем громадського життя Монреаля.
Залучивши одного з найвидатніших архітекторів міста, виконання проєкту було доручено Люджеру Леміу, який працював разом зі своїм сином Полом. Вони обрали стиль ар-деко — сміливу, сучасну естетику, що символізувала оптимізм і поступ у 1930-х роках. Будівля, зведена за значних на той час коштів, відкрила свої двері в 1933 році й швидко стала візитною карткою архітектурного ландшафту Монреаля.
Вибір місця та архітектурне значення
Місце, обране для ринку Atwater, було стратегічним — воно розташовувалося поблизу каналу de Lachine, на перетині ключових районів, таких як Saint-Henri, Little Burgundy та Pointe-Saint-Charles. Сам канал також історично був життєво важливою артерією торгівлі та промисловості, яка з’єднувала Монреаль із регіональними торговими шляхами. Його близькість забезпечувала доступність новоствореного ринку та символізувала економічні мережі міста.
З моменту відкриття ринок Atwater став жвавим центром для місцевих виробників. Фермери з околиць привозили сюди сезонні овочі, фрукти, сири, випічку та інші продукти, а мешканці знаходили свіжі, доступні за ціною харчові продукти. М’ясні крамниці, сирні прилавки та рибні лавки ринку стали невіддільною частиною кулінарної культури Монреаля, причому деякі продавці передавали своє ремесло з покоління в покоління.
Сезон відкритих майданчиків перетворював околиці ринку на жваві просторові локації просто неба, де вишикувалися садівники та розташовувалися садові кіоски. Загалом сезонна торгівля формувала енергетику ринку: квіти та трави навесні, багатий урожай влітку та святкові товари, такі як ялинки, взимку.
Що стосується архітектури приміщення ринку, то дизайн головної будівлі став одним із найкращих прикладів архітектури в стилі ар-деко в Монреалі. Її чіткі геометричні форми, вертикальні опори та знакова годинникова вежа роблять її впізнаваною з першого погляду.
Всередині будівля мала дуже функціональне планування. На першому поверсі розташовувалися кіоски з продуктами та квітами, на другому — м’ясні лавки та спеціалізовані магазини, а просторі зали сприяли проведенню громадських заходів. Спочатку в будівлі, навіть були спроєктовані та функціонували квартири для керівника ринку та охоронця. Чи це не є свідченням того, що це були не лише торгівельні площі, але й житловий простір.
Як і багато інших історичних установ, ринок Atwater зіткнувся з певними проблемами з плином часу. Адже вже в середині XX століття зміна моделей роздрібної торгівлі та розвиток міст поставили під загрозу існування традиційних ринків. Однак зусилля громади та продумана політика збереження допомогли ринку вистояти. Реконструкція в останні десятиліття XX століття дозволила ретельно зберегти його архітектурну спадщину, пристосувавши приміщення для цілорічного використання.
Сучасне життя сучасного монреальського ринку
Нині ринок Atwater залишається живою пам’яткою — місцем, де співіснують старе й нове. Поряд із давніми продавцями тут з’явилися нові кафе й ресторани, які сприяють створенню яскравої кулінарної культури, що приваблює як місцевих жителів, так і туристів.
Розташування ринку поруч із відродженим каналом de Lachine — який зараз є рекреаційним коридором із велосипедними доріжками й парками — ще більше підкреслює роль ринку як місця для спілкування. Велосипедисти, сім’ї та відвідувачі часто зупиняються тут, щоб зробити покупки, поїсти або просто насолодитися жвавою атмосферою.
Попри майже століття змін, ринок не втратив своєї привабливості. Він продовжує відзначати місцевих виробників, підтримувати традиції громади та виступати живим свідченням прихильності Монреаля до громадських просторів і кулінарної спадщини. У світі, де зручність часто переважає зв’язки, ринок Atwater нагадує про незмінну силу місць, де збираються люди й де культуру можна скуштувати, поділитися нею та жити нею щодня.
Джерела:
- https://www.mtl.org/en/what-to-do/shopping/atwater-market
- https://ville.montreal.qc.ca/memoiresdesmontrealais/le-marche-atwater-ou-la-persistance-dun-lieu
- https://www.themain.com/articles/atwater-market-montreal-history
- https://www.marchespublics-mtl.com/en/markets/atwater-market
- https://2727coworking.com/articles/atwater-market-vendor-guide