Історія канадської авіації сповнена трагічних подій. Деякі з них стосувалися канадських літаків, як комерційних, так і некомерційних. У деяких випадках багато канадців загинуло після аварії літака, що не мав канадську прописку. А є ще історії, які сталися на канадській землі або в яких Канада відіграла важливу роль у пошуково-рятувальній діяльності. Більш докладно про авіатрощі та про монреальську аварію, яка довгий час вважалася найстрашнішою авіакатастрофою в країні читайте на montreal-future.com.
Повітряні катастрофи в Канаді
Авіакатастрофи зі смертельними наслідками, як та, що сталася на Магдаленових островах — це події, які, на жаль, трапляються в Канаді частіше, ніж можна було б подумати. Як це не сумно, але Канада зазнала своєї частки авіатрощ. Однак лише деякі з них призвели до значних жертв, хоча були й такі, що просто вразили уяву.
Якщо звернутись до цифр, то Рада з безпеки на транспорті Канади зафіксувала, що, наприклад, щороку з 2009 до 2013 в середньому 31 повітряний інцидент був смертельним із загалом 241 зареєстрованого в Канаді літаків, які розбилися. У середньому за цей період щорічно реєструвався 61 смертельний випадок.
За даними Ради безпеки, в останні роки найбільше авіакатастроф зазнавали приватні літаки. Але приватні літаки не так цікавлять загал, адже кількість загиблих людей тут зазвичай значно менша. Відтак ці події менш сенсаційні, ніж катастрофа, скажімо, пасажирського літака, на борту якого було в рази більше пасажирів.
І ще одна офіційна інформація. Найсерйозніша авіатроща за участю приватного літака сталася на Північно-Західних територіях у жовтні 1974 року, повідомила The Canadian Encyclopedia. Тоді розбився Lockheed Electra, що належав Pan Arctic Oils, убивши 32 з 34 пасажирів, які перебували на борту.
Як видно, статистика не вельми не весела. Якщо звернутись до історичних фактів, то перша авіакатастрофа зі смертельним результатом у Канаді сталася у Вікторії, що в Британській Колумбії, 6 серпня 1913 року. Того дня американець Джон М. Браянт, пілот вищого пілотажу, загинув під час аварії свого гідроплана Curtiss. Як і всі перші, які відбувалися на початку минулого століття, так і ця аварія, призвели до дуже малої кількості жертв, з огляду на зовсім невеликі розміри літаків.
Однак у міру збільшення розмірів літальних апаратів і поширення їх комерційного використання нещасні випадки зі смертельним кінцем, ставали все більш глобальними. Перша по справжньому велика авіакатастрофа в Канаді сталася 25 серпня 1928 року, коли тримоторний літак Ford, який прямував із Вікторії в Сіетл, розбився під час шторму у водах Пьюджет-Саунда. Тоді в цій авіатрощі загинули семеро людей.
І, хоча в Канаді більшість авіакатастроф призводить до обмеженої кількості смертей, трапляються також і руйнівні повітряні катастрофи. 29 березня 1979 року сталася катастрофа літака з високопосадовцями провінції Квебек на борту. Одразу після зльоту, поблизу аеропорту Квебек-Сіті, літак компанії Quebecair F-27 вибухає над злітною смугою, убивши 17 із 24 пасажирів. Відомо, що в літака загорівся лівий двигун, після чого вогонь перекинувся на крила, де знаходяться паливні баки, що і спричинило смертельний вибух.
Ще одна трагедія теж трапилася у Квебеку 29 листопада 1963 року. Вона довгий час вважалася найбільшою авіакатастрофою в Канаді. Через чотири хвилини після того, як трансканадський DC-8F злетів з аеропорту Монреаля, літак розбився в Сент-Терез де Бленвіль. Усі 118 пасажирів — це 7 членів екіпажу та 111 пасажирів, які знаходились на борту загинули. Причина аварії, яка була настільки масштабною, що на землі утворилася вирва, залишається невідомою до нині.
За кілька хвилин після зльоту
Про цю катастрофу докладніше. Минув лише тиждень після того, як був убитий Джон Кеннеді, 35 президент Сполучених Штатів Америки, як у канадській провінції Квебек сталася найжахливіша авіатроща в Канаді. Літак DC-8 Trans-Canada Airlines, ця компані в 1965 році змінить назву на Air Canada, зазнав аварії в Сент-Терез де Бленвіль. Усе сталося через кілька хвилин після зльоту з аеропорту Дорваль, коли місцевий час був близько 18:30. Здавалося, в п’ятничний вечір ніщо не віщувало біди, у літаку летіли кілька бізнесменів, які поверталися до Торонто.
До слова, розслідування розтягнулося на більше, як рік. Однак його висновки не дозволили встановити точні причини катастрофи. Багато канадців пам’ятають донині той день. Пол Хоуд, розповідає, що йому було дев’ять років, і він разом із батьками робив покупки в Miracle Mart у Пон-Віо. Чоловік говорить, що після удару, вони відчули легкий землетрус. І це не метафора чи порівняння, річ у тім, що коледж Бребефа дійсно зафіксував підземний поштовх силою 2,7 бала за шкалою Ріхтера.
Крім того, Пол Хоуд згадує, що тоді були жахливі погодні умови — йшов дощ, був сильний туман і дув пронизливий вітер. Така погода, говорить чоловік, призвела до величезних заторів навколо Монреаля. І це не було трагедією, адже не дозволило деяким пасажирам прибути в Дорваль вчасно, щоб встигнути на свій рейс.
Що говорять свідки
Пол Хоуд, розповів, що пізніше, через багато років спілкувався з деякими свідками трагедії. Одна з них, у той день бувши співробітницею Trans-Canada, яка відповідала за посадку пасажирів розповіла, що маючи повноваження затримала сумнозвісний рейс, з огляду на погоду й на запізнення деяких пасажирів.
І деякі з них встигли на літак, мова про групу пасажирів з Maritimes, які вже не сподівались полетіти, але таки не пропустила свій літак через негоду. Ця жінка, говорить, що після трагедії думала про це щодня, протягом довгих років.
Були в цієї трагедії й інші жертви. Коли сталася авіатроща Клер і Мадлен мали відповідно два й один рік. Дівчатка чекали своїх тата й маму, які мали прилетіти саме цим рейсом, але не дочекалися. Через цю авіакатастрофу понад 200 дітей втратили своїх батьків.
Цій трагедії присвячено документальний фільм, який, як з’ясувалося, містить кілька дивовижних фактів. Виявляється, лісиста місцевість, де розбився чотиримоторний реактивний літак, тепер стала житловою зоною, тобто тут побудовані житлові будинки.
Але ж у 1963 році на цій землі утворився справжній кратер, таким сильним був удар. Виявляється, що люди, які там живуть, навіть не знають, що їхні помешкання стоять на кладовищі. Відомо, що навіть через 50 років після трагедії місцеві мешканці, працюючи в саду чи на городі, коли копали землю знаходили частини того літака.
Нещасний випадок
Після потужного вибуху кілька сотень цікавих глядачів кинулися на місце події. На щастя, вибух був лише один. Потім на місце прибула поліція, як муніципальна, так і місцева, провінційна, а також федеральна. Прибули на місце авіатрощі й військові. У силовиків повноваження стримувати людей, щоб вони не заважали працювати рятувальникам, які зі всією старанністю та ретельністю збирали останки людських тіл.
П’ять місяців слідчі досліджували та оглядали місце катастрофи, а безпосередньо розслідування тривало більше ніж рік. На жаль, його висновки так і не змогли відповісти на головне питання, що ж стало причиною цієї смертельної катастрофи, яка призвела до трагедії. Слідчі роблять невтішний висновок, що це був просто нещасний випадок. Відтоді на бортах таких літаків з’явились чорні скриньки, бортові самописці, які дозволяють визначати причини повітряних катастроф.
Джерела: