Монреаль уже давно є центром архітектурних інновацій у Північній Америці, де культурні амбіції та міські експерименти знаходили сприятливе підґрунтя впродовж XX століття. Від історичних кам’яних фасадів Старого Монреаля до сміливої Канадської Тихоокеанської вежі, що з’явилася в період післявоєнного буму, місто заявило про себе, як про арену для розвитку архітектурних рухів.
До 1960-х років тут так само міцно вкоренився модернізм — архітектурний стиль, що пропагує чіткі лінії, виразні конструкції та функціональну ясність. Усе це було породжено ідеалами індустріальної епохи. Модерністська архітектура в Монреалі була не лише проявом естетики. Вона стала міським маніфестом, що пропонував нові способи життя, роботи та уявлення про майбутнє міст. Саме в такому сприятливому середовищі творчих стрибків з’явилося кілька модерністських шедеврів, серед яких — видатний модульний житловий комплекс, відомий як Habitat 67, почитати про який можна тут: montreal-future.com.
Історія Habitat 67
Тут одразу слід сказати, що Habitat 67 почав своє існування не як комерційний проєкт, а як архітектурна дисертація. У середині 1960-х років молодий архітектор з Університету Макгілла працював над амбітною ідеєю: а що, якби міське житло могло поєднувати щільність проживання в багатоквартирних будинках із приватністю та відкритим простором заміських котеджів?
Ця ідея втілилася у вигляді пропозиції щодо збірного тривимірного модульного житла — A Case for City Living. А коли Монреаль виграв право на проведення Всесвітньої виставки 1967 року — Expo 67, ця дипломна робота знайшла свій каталізатор, і цей проєкт був замовлений як павільйон для виставки. Його розробили в період з 1964 до 1967 року і він став однією з найпопулярніших атракцій експозиції.
Habitat 67 був складений із понад 350 збірних бетонних модулів, з’єднаних між собою. Він створював складний лабіринт житлових приміщень, терас і проміжних проходів. На відміну від однотипних квартир, що були характерні для житла середини XX століття, кожна резиденція в Habitat мала власну відкриту терасу і краєвид.
Причому, це було зроблено навмисно, щоб стерти межу між приватним і спільним простором. Споруда була відкрита в 1967 році й отримала міжнародне визнання, захопивши уяву як радикальне переосмислення міського життя в той момент, коли міста по всьому світу стикалися зі швидким зростанням населення і житловими проблемами.
Життя в Habitat 67 часто описують як унікальний досвід, схожий на проживання в тривимірній головоломці. Його мешканці пересуваються по взаємопов’язаних терасах, приватних садах і ступеневих доріжках, що створює неймовірне відчуття спільноти та приватності. Протягом десятиліть деякі квартири були об’єднані, щоб утворити більші будинки на замовлення, що відображає гнучкість дизайну Сафді.
Існує безліч історій про дітей, які граються на терасах, сусідів, які зустрічаються в спільних коридорах, та сюрреалістичне відчуття життя в скульптурному бетонному ландшафті. Усе це являє собою щоденну взаємодію із самою архітектурою. Навіть нині ці історії підкреслюють людську сторону знакового модерністського експерименту.
Архітектор — Моше Сафді
Ідеологом проєкту Habitat 67 був архітектор Моше Сафді, який народився в 1938 році в Хайфі, яка тоді була частиною Палестини. У підлітковому віці Сафді разом із родиною емігрував до Канади, де вивчав архітектуру в Університеті Макгілла. Саме тут у юнака сформувалися перші ідеї щодо модульного будівництва та орієнтованого на людину міського дизайну. Після закінчення університету він працював в офісі відомого архітектора Луїса I. Кана, хоча саме його власна дипломна робота вивела його кар’єру на світовий рівень.
Саме так, кар’єра Сафді після успіху його дітища процвітала. У 1964 році він заснував компанію Safdie Architects у Монреалі і продовжив проєктувати різноманітні великі будівлі по всьому світу. У його портфоліо є культурні установи, громадські будівлі, аеропорти та генеральні плани міст, а серед найвідоміших, дещо пізніших проєктів — Музей американського мистецтва Crystal Bridges в Арканзасі та інтегрований курорт Marina Bay Sands у Сінгапурі.
Протягом своєї кар’єри Сафді досліджував взаємозв’язок архітектури, спільноти та навколишнього середовища — філософію, яка почалася з амбіцій самого Habitat 67.
Хоча ця будівля і стала проривом, багато з більш масштабних пропозицій Сафді щодо модульного житла так і не були реалізовані в повному обсязі як будівельні проєкти. Річ у тім, що проблеми, пов’язані з вартістю та широким впровадженням, обмежували комерційне поширення цієї концепції.
Проте цей експеримент залишив неабиякий слід в архітектурній дискусії, продемонструвавши, що житлова архітектура може бути одночасно скульптурною та соціально орієнтованою.
Життя під час та після виставки
Що ж стосується Habitat 67, то його очікувала довга та цікава історія. Під час Expo 67 будівля була представлена як символ футуристичного життя. Хоча спочатку будинок був заселений лише тимчасово, високопоставленими гостями та офіційними особами виставки, незабаром він таки перетворився на постійне житло.
Протягом десятиліть комплекс еволюціонував від прототипу до житлового комплексу, хоча й не без труднощів. Проблеми з проникненням води та технічним обслуговуванням спонукали до реставраційних робіт протягом багатьох років, включаючи комплексну реконструкцію інтер’єру та конструкції однієї з оригінальних знакових будівель. Тим більше, що наближалося святкування 50-річчя Habitat.
Нині Habitat 67 є не просто житловим комплексом, а живим архітектурним пам’ятником. Він визнаний культурною та історичною пам’яткою, відомий своєю сміливою концепцією та своїм наочним впливом на дискусії про міське житло. Тут проводяться екскурсії, які пропонують відвідувачам зануритися в дизайн будівля, прогулятися по доріжках і оглянути відреставровані приміщення, включаючи пентхаус самого Сафді.
Комплекс продовжує обслуговуватися його мешканцями та спеціальними службами з охорони пам’яток, що гарантує, що цей зразок модернізму залишається придатним для проживання. Через десятиліття після відкриття Habitat 67 став свідченням незмінної сили сміливих архітектурних ідей. Він досі викликає дискусії, захоплення та цікавість — не тільки як реліквія Expo 67, але і як символ того, як архітектура може переосмислити саму структуру міського життя.
Вплив Habitat 67 на архітектуру та міське планування
Вплив Habitat 67 виходить далеко за межі його безпосередньої присутності на березі річки Святого Лаврентія. Як один із найбільш знакових експериментів у сфері модульного та збірного житла, він кинув виклик традиційним підходам до міського житлового дизайну, надихнувши архітекторів усього світу переосмислити те, як люди живуть у містах.
Цей проєкт продемонстрував, що житло високої щільності може одночасно забезпечувати приватність, відкритий простір і відчуття індивідуальності — це радикальний відхід від монотонності багатоквартирних будинків середини XX століття.
Ба більше, його модульний підхід вплинув на подальший розвиток житлового будівництва, особливо в Європі, Азії та Північній Америці, де архітектори досліджували можливість укладання збірних блоків для створення гнучких, орієнтованих на людину міських середовищ.
Джерела: