Компанію SoftImage, уперше запустили на бульварі Сен-Лоран, зробив це Даніель Ланглуа та його команда ще в 1986 році. Вона досі вельми успішно працює. Її програмне забезпечення — світовий лідер у 3D-анімації, що правда, змінило свою назву, але все ще є продуктом роботи команди розробників із Монреаля. Нині, до слова, вони працюють в Autodesk, на вулиці Дюк, за кілька кроків від Белл-центру, розробляючи програмне забезпечення Maya, прямого нащадка SoftImage. Більш докладно про лідера й засновника компанії читайте на montreal-future.com.
Магія «Парку Юрського періоду»
Свого часу Даніеля Ланглуа називали, не інакше як канадський гуру спецефектів. Щоб зрозуміти, що такого зробив Ланглуа слід звернутись до того, що відбувається на екрані під час демонстрації безсмертного «Парку Юрського періоду» Стівена Спілберга.
На дворі початок 1990-х. На екрані автомобіль, у якому їдуть люди, аж тут з’являється величезний бронтозавр.
Для глядачів хіта 1993 року, це приголомшлива історія, таке враження, що гігантських тварин ексгумували та реанімували. Подейкують, що коли Спілберг побачив це, то все моментально змінилося. Цих динозаврів створив Стівен «Спаз» Вільямс, художник спецефектів, використовуючи поєднання моделей та комп’ютерних технологій. Але він говорить, що нічого б не було, якби не Даніель Ланглуа та його компанія SoftImage, які зробили цих целулоїдних ящірок схожими на справжніх, живих істот, а не на великих, повільних, застарілих ляльок із минулого десятиліття.
Художник спецефектів чесно зізнається, що ніколи не зміг би зробити «Парк Юрського періоду» таким, як його всі знають і бачили, можливо, не один десяток разів, якби не SoftImage. Те, що запропонував Даніель Ланглуа змінило кіно.
Після цього фільму Ланглуа зібрав чимало почесних звань за десятиліття, які він провів у сфері комп’ютерних технологій та філантропії. Даніель був сином фермерів, які вирощували курей, він народився в 1957 році, виріс у передмісті Квебеку. Юнак пропрацював замалим не десять років у кіноіндустрії, перш ніж разом із групою друзів-однодумців зробити перші кроки до «Парку Юрського періоду». Ці кроки робилися в крихітному офісі розміром 10 на 12 метрів у Монреальському університеті.
Даніель Ланглуа був дещо імпозантною фігуру, він мав густі брови, зазвичай одягався у все чорне. До того ж юнак віддавав перевагу потертому взуттю, та носив пом’яті сорочки. Йому було трохи за двадцять, і він виглядав дещо незграбно. Разом із тим, у нього був друг, студент Монреальського університету Філіп Бержерон, із яким вони вирішили зробити дещо, на той час, неймовірне, зняти один із найперших фільмів, згенерованих комп’ютером.
Усе це сталося в 1985 році, а мова йшла про короткометражку «Тоні де Пельтрі». До двох друзів доєдналися ще двоє — П’єр Лашапель, та його тезка П’єр Робід. Так утворилася вельми згуртована команда, готова знімати історію про піаніста, який згадує свої славні дні. За сучасними стандартами, це досить примітивна історія про сентиментального Тоні, який грає на фортепіано, і мандрує світом, але тоді, нагадуємо середина 1980-х років, це було диво.
Заснування SoftImage
У підсумку короткометражна афера сколихнула галузь. Скориставшись нагодою і славою, що сама впала в його руки, Філіп Бержерон сповна цим насолодився. Він також їздив світом, зокрема, літав на гелікоптерах та проживав у фешенебельних готелях Монте-Карло. Натомість Ланглуа вирішив залишитися вдома та працювати. Це був його рефрен, його «день бабака».
Поки Бержерон подорожував, Ланглуа взяв курс на новий рубіж. У 1986 році він заснував компанію 3D-анімації SoftImage, яка зробила його дуже багатим, коли він продав її Microsoft у 1994 році за мільйони доларів. Так сталося, що на той час він зустрів чудову бізнесвумен Домінік Маршан і закохався в неї. Дівчина була співробітницею SoftImage. Вона була цілеспрямованою особистістю.
Ця риса характеру відрізняла її ще зі школи. При цьому, як розповідали її подруги, ця цілеспрямованість не заважала бути життєрадісною та веселою — подейкують, що в коледжі в Маршан зазвичай був порожній холодильник, але завжди була в наявності пляшка шампанського.
Відтак ставши парою, Маршан і Ланглуа спрямували гроші від продажу SoftImage на домашні проєкти та благодійність. У 1996 році вони профінансували Монреальський міжнародний фестиваль кіно та нових медіа. Уже тоді Ланглуа знав, що проєкт не принесе йому прибутку, але він пам’ятав, що багато отримав від кіноіндустрії, і вважав, що допомога творчим людям у їх бажанні самовиражатися є тим, що зрештою, стимулюватиме і його.
Трагедія на Домініці
Трагедія сталася на Домініці, невеликому карибському острові. Даніель Ланглуа та Домінік Маршан були вбиті. Тіла подружжя з Квебеку були знайдені в особистому згорілому автомобілі на початку грудня 2023 року на узбіччі глухої, ізольованої дороги, недалеко від їхнього екоготелю.
Смерть бізнесмена та його партнерки сколихнула Квебек. Ще б пак, адже Ланглуа був піонером комп’ютерної анімації, та ще і знаним філантропом. Тому, коли він був знайдений мертвим у згорілому спортивному авто, тим більш разом із Домінікою Маршан його коханою, поблизу розкішного екологічного курорту, яким пара володіла, то це не могло не сколихнути громадськість.
Через п’ять днів їхньому сусіду, американському бізнесмену Джонатану Лереру, та його ймовірному спільнику Роберту Снайдеру було поставлене звинувачення у вбивстві. Джонатан Лерер володіє землею, що прилягає до власності подружжя, через яку пролягає дорога, яку вони спільно використовували. Саме цей шлях став каменем спотикання між двома бізнесменами.
Щоб дістатися до хребта Кулібрі, доводилося користуватися дорогою, яка перетинала какао-плантацію пана Лерера. Однак цей пан вважав дорогу своєю власністю і заборонив подружжю користуватися нею. Він загородив стежку камінням, перерив траншеями та перекрив іншим мотлохом. Але у 2018 році суд зобов’язав пана Лерера дозволити вільний проїзд цією дорогою.
У підсумку, нині американцю Джонатану Лереру, висунуто звинувачення у вбивстві. Він залишається ув’язненим у національній в’язниці Домініки разом зі своїм спільником Робертом Снайдером. Якщо пана Лерера визнають винним, йому загрожує смертна кара через повішення.
Епілог
Програмне забезпечення, яке розробили в SoftImage залишалося в руках Білла Гейтса лише чотири роки. У 2008 Марк Петі, який 10 років відпрацював в Avid, знову заволодів ним. Колишнього компаньйона Даніеля Ланглуа призначили віцепрезидентом із медіа та розваг в Autodesk, американській компанії, акції якої мають попит на фондовій біржі.
Саме Петі переконав раду директорів купити це програмне забезпечення. Близько п’ятдесяти його друзів та членів команди SoftImage згодом теж приєдналися до Autodesk, а колишній віцепрезидент із 3D-продуктів у SoftImage з 1991 до 1999 року взяв на себе керівництво командою.
Та пізніше, у 2014 році компанія припинила використовувати назву SoftImage, через кілька місяців після того, як сам Марк Петі її залишив. Однак вона зберегла всіх фахівців, що стояли за програмним забезпеченням. Таким чином, дух SoftImage живе більше десятиліття, завдяки програмному забезпеченню Maya, яке є одним зі світових лідерів у 3D-анімації.
Джерела: