Історія стрімінгових сервісів у Монреалі є досить не простою, оскільки вона включає як розвиток місцевого радіо- та телевізійного мовлення, так і зростання інтернет-стрімінгу, галузі, в якій роками домінували не канадські провайдери. Перші телевізійні трансляції в Монреалі розпочалися в 1952 році з Radio-Canada, і місто швидко стало головним центром виробництва телеконтенту. У 2023 році було прийнято новий закон про онлайн-мовлення, щоб заохотити виробництво канадського контенту, але ринок так само залишається домінованим глобальними платформами. Більше про все це читайте на montreal-future.com.
Перший доступ до медіаконтенту
Розмову про стрімінгові сервіси та їх розвиток у Монреалі слід розпочати зі створення телебачення в мегаполісі. Адже саме телебачення стало першою платформою, яка надала монреальцям доступ до медіаконтенту, такого, як фільми, концерти, шоу тощо, коли не було ніякого Інтернету. Відомо, що 6 вересня 1952 року телебачення Radio-Canada почало своє мовлення в Монреалі. Але так само відомо, що ще до цієї миті монреальське телебачення вже мало досить тривалу історію.
Наприклад, якщо у світі ще в 1920-х роках відбулося кілька ключових експериментів, у ході яких, винахідники експериментували з механічним телебаченням, у Монреалі запустили телевізійну станцію, використовуючи ці технології в 1931 році. Ба більше, телесигнал станція видавала на всю країну, і не дивлячись на те, що тоді в Канаді налічувалося ледве понад двадцять приймачів, створена станція VE9EC проіснувала до 1933 року.
Тут транслювали музичні програми та радіопостановку «Мир вдома», в якій брав участь монреалець Анрі Летондаль. За цю справу взялася газета La Presse та радіостанція CKAC, але вони були не єдині. Монреальський універмаг Eaton’s в 1933 році так само зробив спробу експериментувати з механічним телевізійним мовленням.
Події з впровадженням телебачення в Канаді швидко прискорилися після закінчення воєнних дій у Другій світовій війні. Національна рада з питань кінематографії та Канадська мовна корпорація, яка була державним органом, і яка була створена ще в 1936 році, боролися за відповідальність за перший телеканал під час слухань Комісії Массі.
Зрештою, федеральний уряд таки надав CBC мандат на розробку першого телевізійного каналу Канади. Однак державний мовник мав зарезервувати деякі часові слоти для NFB. Телебачення CBC, нарешті, вийшло в ефір 6 вересня 1952 року в Монреалі. Станція в Торонто з’явилася через два дні.
Природно, що за кілька наступних років частка тих домогосподарств Квебеку, так само як і Монреаля, в яких з’явився телевізор, різко зросла. Якщо в 1953 році таких було 9,7%, то вже за два роки в 1955 ця кількість виросла до 38,6% та до 88,8% у 1960 році. Також слід зауважити, що все це стало можливим попри те, що станція CBFT у Монреалі транслювала лише кілька годин двомовних програм щодня протягом перших років своєї діяльності. Телебачення Radio-Canada, з усім тим, транслювало численні французькі фільми, придбані у France-Film.
А вже в 1958 році було прийнято федеральний закон, який дозволив займатись телебаченням приватним мовникам. Відтак через кілька років Пол Л’Англе та Дж. А. ДеСев змогли заснувати телекомпанію Télé-Métropole, яка незабаром стала відомою як «10 канал». Télé-Métropole створив мережу TVA, яка охопила до 94% аудиторії Квебеку вже в 1977 році.
Поява стрімінгових платформ
Але час не стоїть на місці, а разом із ним розвивається науковий прогрес. Відтак розвиток інтернет-технологій досяг такого рівня, що почали з’являтися онлайн-платформи, які надавали безперервний доступ до найрізноманітнішого медіаконтенту, у тому числі й до телебачення. Усе це відбувається в режимі реального часу через Інтернет. Користувачі можуть переглядати або прослуховувати контент миттєво, без необхідності його завантажувати. Це одна зі зручностей, але є ще одна — не має потреби сплачувати за це абонплату, якщо користуватись безоплатною версією з рекламою.
І тут із канадським телебаченням сталася рівно та сама історія, яка свого часу відбулася з кіноіндустрією після появи телебачення — вона почала занепадати. Нині все більше монреальців відмовляються від традиційного телебачення на користь таких потокових сервісів. З цього приводу, навіть були проведені певні дослідження. Згідно з якими 42% канадських домогосподарств не мають телевізійної підписки в традиційного постачальника на кінець 2023 року. Ба більше, згідно з прогнозом дослідників, до кінця 2026 року половина всіх домогосподарств більше не дивитиметься традиційне телебачення.
Ситуація стала настільки не приємною, що федеральний регулятор телекомунікацій розглядає можливість запровадження нових правил, щоб допомогти зрівняти умови гри в галузі. Причини для хвилювання є і вони досить суттєві. У звіті, зокрема, зазначається, що вже понад 80% канадських домогосподарств підписані на стрімінгові сервіси. Крім того, навіть, ті канадські сім’ї, які ще послуговуються традиційним телебаченням все одно на 70% підписані принаймні на одну зі стрімінгових платформ.
Специфіка підписки
У 2023 році 2,6% абонентів телебачення розірвали свої контракти, що сприяло падінню доходів, отриманих постачальниками телебачення на 3%, тобто до 7,2 мільярда доларів. Знову ж таки, ці тенденції, згідно зі звітом, збережуться і до 2026 року. Напротивагу прибутки канадських стрімінгових платформ на основі підписки зросли на 14% у 2023 році та досягли 3,73 мільярда доларів. Очікується, що в кілька наступних років вони ще суттєво зростуть.
Через труднощі, з якими зіткнулися, у тому числі й монреальські, електронні ЗМІ, та через зростання ролі стрімінгових сервісів, Канадська комісія з радіо, телебачення та телекомунікацій мала терміново втрутитися в ситуацію. Наприкінці 2023 року федеральний регулятор телекомунікацій провів 15-денні слухання, які були присвячені модернізації регуляторної бази для мовників.
Ці слухання проводилися паралельно із ширшими громадськими консультаціями після прийняття Закону про онлайн-стрімінг, який отримав королівську санкцію у квітні 2023 року. Цей закон має на меті оновити федеральне законодавство, щоб вимагати від цифрових платформ робити внесок у створення та просування канадського контенту.
Один із варіантів, що розглядається комісією, полягає в тому, щоб вимагати від іноземних мовників робити початковий внесок у канадську систему контенту. Регулятор стверджував, що це може створити кращий баланс між стрімінговими платформами та канадськими ЗМІ, які вже мають зобов’язання саме щодо канадського контенту.
Закон про онлайн-стрімінг
Цей закон гарантує широкий доступ до канадських історій та музики на стрімінгових платформах. Він передбачає, що мовники, включаючи онлайн-сервіси потокового мовлення, повинні дотримуватись певних умов:
- демонструвати канадські історії та музику;
- робити внесок у створення канадських оповідань та музики англійською, французькою та корінними мовами;
- підтримувати системи мовлення, які відображають різноманітність Канади;
- зробити трансляції доступними для людей з інвалідністю.
Закон про онлайн-стрімінг отримав королівську санкцію у квітні 2023 року. Це була перша велика реформа Закону про мовлення, починаючи з 1991 року. Він мав на меті запропонувати глядачам більше можливостей вибору.
Джерела: