Монреаль входить до числа найкращих міст світу за архітектурою в стилі ар-деко. Стиль ар-деко був дуже популярним у містах між 1920 і 1940 роками. У цьому стилі привалюють витончені геометричні форми та яскраві кольори. У Монреалі досі збереглося кілька архітектурних перлин саме в цьому стилі, сповіщаючи про епоху елегантності. Ці визначні пам’ятки й нині збуджують уяву ентузіастів архітектури. Більш детально читайте на montreal-future.com.
Власна версія стилю
Від культового хмарочоса, що виходить на одну з найстаріших площ міста, до колишнього музею, що ховається на видноті — архітектура в стилі ар-деко широко розкидана по всьому Монреалю. Визначальними елементами, так званого, північного деко, як називають монреальську версію стилю, є часте використання барельєфів, з темами, що виражають функцію або розташування будівлі, і вертикально орієнтовані фасади, які таким чином підкреслюють висоту будівлі, хоча більшість із них не такі вже й високі.
Від середини до кінця 1930-х років також присутні горизонтально орієнтовані проєкти Streamline Moderne, хоча вони й менш поширені. Ар-деко в Монреалі можна назвати стилем Camillien Houde на честь його найбільшого покровителя, мера міста, який у 1930-х роках замовив багато громадських будівель, щоб забезпечити робочі місця під час Великої депресії.
Головно, ототожнюваний із Парижем, де зародився цей архітектурний стиль, Монреаль, подейкують, став одним із найважливіших міст у світі для відкриття будівель у стилі ар-деко. У 2009 році в Монреалі відбувся 10-й Міжнародний конгрес ар-деко, який намагався підкреслити актуальність збереження та популяризації цієї унікальної архітектурної спадщини.
Інші, як канадські, так і європейські міста зрозуміли це раніше й базують частину свого туристичного просування на наявності саме цих будівель на їхній території. Великі надії в цьому сенсі покладалися на святкування 375-ї річниці Монреаля у 2017 році. Було неабияке бажання забезпечити необхідний імпульс для збереження та повторного відкриття цієї багатої спадщини. Ці сподівання певною мірою справдились.
Адже в Монреалі є більше ніж п’ятдесят будівель виконаних у стилі ар-деко, які заслуговують на те, щоби про них розповіли. Але, на жаль, ці споруди знаходяться в стані, який можна описати, як анонімність та забуття, попри важливість цього архітектурного стилю. Народжений після Першої світової війни, цей стиль грає на вертикальності, симетрії та орнаменті. Тому жителям міста він пропонує естетичні будівлі, на які приємно дивитися, а туристам — дуже фотогенічні будівлі, що для них дуже важливо.
Монреальський університет
Одним із найвідоміших та найяскравіших представників цього стилю в мегаполісі є Монреальський університет. Задуманий у 1920-х роках як французько-канадський академічний акрополь на північно-західному схилі Mont-Royal, він був завершений лише через два десятиліття.
Архітектор-інженер Ернест Корм’є розпочав свою роботу в 1924 році й до 1927 розробляв генеральний план, який містив центральну секцію, увінчану вежею, із серією середніх крил, які утворюють єдиний взаємопов’язаний комплекс, що на зовнішніх межах простягається приблизно на 960 футів у довжину та 850 футів у глибину.
Корм’є був майстром інтеграції різноманітних впливів. Тут формальне розташування відображає його навчання в École de Beaux-Arts у Парижі, тоді, як його геометрична естетика, включаючи вертикальність фасаду, виводить його на передній край ар-деко. Усе симетрично, але не рабськи, присутні варіації різних типів вікон і форми другорядних веж, які відображали програмні міркування.
Одна з них, університетська лікарня, так і не була реалізована, але конструкція була досить модульною, щоб можна було адаптувати її під інші функції. Жовта глазурована цегла була обрана через її міцність і щоби полегшити те, що могло б здатися важким і страшним у такому масштабі, якби використовувався камінь або цегла темнішого кольору.
Роботи з фундаменту почалися в 1928 році, але в 1930-х роках через Велику депресію будівництво зупинилося, і було відновлене лише в 1943 році. Навіть відсутність нанесеного орнаменту, здається, доречною, оскільки краса будівель полягає в їх масштабуванні та абстрактних виразах.
Олдред Білдінг
Ще одна споруда, яка дуже яскраво демонструє переваги й принади стилю ар-деко є Олдред Білдінг. За словами канадської історикині архітектури Сюзан Вагг, ця будівля є найкращим утіленням у Монреалі романтичного образу нью-йоркського хмарочоса.
23-поверхова будівля, яка нагадує роботи Ральфа Уокера та Реймонда Гуда в стилі ар-деко, є підкреслено вертикальною, з пілястрами, що простягаються на всю довжину будівлі, перериваючись лише серією виступів, які відповідають місцевим нормам щодо висоти будівель, утвореним за зразком Резолюції зонування Нью-Йорка 1916 року.
Насправді Нью-Йорк був у ДНК Олдреда. І це не дивно, адже його монреальський архітектор Ернест I. Баротт був уродженцем штату Нью-Йорк, який здобув освіту в Сиракузькому університеті та розпочав свою кар’єру з МакКімом, Мідом і Уайтом саме в Нью-Йорку. Його клієнт, Джон Е. Олдред, теж проживав у Нью-Йорку, але інвестував значні кошти у Квебек. Щоби пом’якшити нью-йоркський акцент будівлі, в орнамент включили мотиви флори та фауни на тему Монреаля.
Розташований на Place d’Armes, громадській площі в самому серці Старого Монреаля, ця будівля, натхненна Великим Яблуком, дала бажаний ефект контекстуалізації з його нижчими сусідами, як-от Нью-Йоркською будівлею страхування життя та Базилікою Нотр-Дам.
Власний особливий стиль ар-деко
Від Європи до Марокко, через Америку й навіть далі, аж до самої Індії, ар-деко легко пристосовується до місцевого колориту, який він відображає в естетичній емблематиці цього місця. Цей стиль процвітав у 1920–1930-х роках. Ще більше розквітнувши під час «ревучих двадцятих», він занепав у десятиліття Депресії.
Слід зауважити, що монреальські архітектори розробили свій особливий ар-деко, який був унікальним стилем і мав свою лексику. Загартований обережним характером канадців і довгими канадськими зимами, цей північний стиль ар-деко відображає культурні, політичні, економічні та технологічні реалії Монреаля.
Як і скрізь у світі, ар-деко в Монреалі не зовсім дотримується всіх теоретичних критеріїв архітектурного стилю, але вони досить очевидні, щоби помітити спорідненість.
Ар-деко був особливо популярним у квебекському мегаполісі в 1930-х роках. Його рідкісні орнаменти та прості лінії дозволяли економити на будівельних витратах. Таким чином, стиль став мовою вибору для громадських будівель, зведених у період безробіття, а також для шкіл. Тоді ці громадські будівлі втілювали сучасність, прогрес і оптимізм, які мали б тріумфувати в роки економічних труднощів.
У Монреалі рідше використовують такі матеріали, як граніт чи мармур. Натомість використовують світлу цеглу (наприклад, під сарну) або вапняк. З усім тим, архітектори не цураються оснащувати свої витончені будівлі найсучаснішими матеріалами, такими, як залізобетон, сталь і скло.
З іншого боку, типово канадські символи, такі, як бобер, білка, кленовий лист, ялина, сосна, береза та багато інших, вміло поєднуються з більш традиційними елементами ар-деко, такими, як урна, сонце, що сходить, чи водоспад.
Джерела: