Зранку 1 серпня 1930 року на околиці Монреалю відбулася не тривіальна подія. Величезний, від того ще більш видовищний дирижабль R-100 почав своє стикування з вежею Сен-Юберу. Кілька тисяч глядачів, яких попросили триматися якомога далі від аеродрому, спостерігали за подією здалеку. Тисячі інших слухали подробиці того, що відбувається по радіо. Так у мегаполісі з’явився і вдало пришвартувався в Сен-Юбері перший дирижабль R-100. Більш детально читайте на montreal-future.com.
Перший і останній приліт
Гігантський британський дирижабль R-100 перетнув Атлантику та прибув до якірної щогли, побудованої канадським урядом, у Сен-Юбері, що поблизу Монреаля. Зрозуміло, що це була подія національного рівня. За різними даними подивитись на легендарне швартування в аеропорту Сен-Юбер зібралося ледь не 40 тис. осіб. Люди приїхали, як із Монреаля та й інших місць. Усі хотіли стати свідками прибуття R-100, що було не дивно, адже дирижаблям тоді пророкували велике майбутнє.
Понад 600 військовослужбовців забезпечували безпеку в районі аеропорту. Для швартування тут було встановлено 60-метрову щоглу, до якої літальний апарат мав пристати й зістикуватись. R-100 вилетів з Англії, він подолав замалим не 4 тис. миль, витративши на все, про все трохи більше ніж 3 доби. Дирижабль був у польоті 79 годин.
Після швартовки, літальний апарат залишався в Монреалі протягом двох тижнів, привабивши сюди за цей час понад 500 тис. зацікавлених глядачів. Трьом тисячам із них дозволили піднятись на борт апарату та оглянути його інтер’єр. Після зупинки в Монреалі R-100 полетів до Торонто. Там його очікувала не менш захоплива зустріч.
Ці польоти були певним тестом. Адже конструктор R-100 сподівався на те, що вже невдовзі його витвір регулярно курсуватиме за маршрутом між Монреалем і Англією. Були плани, що цей маршрут відбуватиметься один раз на тиждень. Однак численні проблеми із цими летальними апаратами, які, як відомо, літали за допомогою водню змусили компанії відмовитися від їх будівництва.
Так сталося, що це був єдиний візит дирижабля до аеропорту Сен-Юбер. Не дивлячись на те, що саме це місце було обране урядом, як термінал для дирижаблів.
Покликання Сен-Юбера
Відомо, що спочатку Сен-Юбер був сільським муніципалітетом. За переписом 1861 року, він налічував трохи більше ніж одна тисяча мешканців. Після закінчення Другої світової війни парафія набула більш урбаністичного вигляду, що спонукало владу в 1950 році подати прохання про надання їй статусу міського муніципалітету. Це прохання було задоволено в 1958 році.
З цього приводу склалася досить цікава колізія, адже Сен-Юбер ніколи не мав статусу, сільської громади, а одразу став містом. Населений пункт перейшов від статусу парафіяльної громади до міської громади, оминувши перехідний етап села. Але все це не завадило Сен-Юберу прославитись на всю Канаду, а також на весь світ. Населений пункт став відомим завдяки аеропорту, який тут побудували.
Початок місцевого аеропорту сягає 1926 року, коли Сен-Юбер був обраний фахівцями з Великої Британії для його будівництва. Британці мали просту мету й реальні плани, розвивати комерційні авіамаршрути між членами Британської імперії. Мова йшла про такі країни, як Індія, Австралія, Канада тощо. Місцевість Сен-Юберу була відносно рівною та малопіщаною, що підходило для посадки літаків і швартування великих англійських дирижаблів.
У той самий час федеральний уряд Канади прагнув забезпечити повітряне поштове сполучення між Монреалем і віддаленими регіонами, такими як Рімускі. Так склалося, що Сен-Юбер підійшов для реалізації обидвох проєктів. Він став першим цивільним аеродромом, у будівництво якого вклався саме канадський уряд.
Після свого будівництва, починаючи з 1927 року, тоді ще тимчасовий аеродром забезпечував поштове сполучення з Рімускі. Перший літак приземлився в Сен-Юбері наприкінці осені, у листопаді 1927 року. А вже в травні 1928 року на цьому місці був відкритий постійний аеродром. Для того, щоб усе здійснити була проведена гігантська робота.
Контролем і будівництвом аеродрому керував у той час мешканець Сен-Юбера, який походив із родини спадкових працівників місцевого муніципалітету, Анрі Рошело. Саме за його безпосереднім керівництвом, зокрема, була зведена причальна щогла для закріплення дирижаблів. До якої успішно був пришвартований R-100. На жаль, планам Великої Британії запустити над своєю імперією незлічену кількість дирижаблів не судилося статися.
Поштовий хаб
Тим часом аеропорт почав працювати на Канадський уряд, для внутрішніх потреб. Восени 1927 року Департамент поштового зв’язку створив там авіапоштову службу. Хоча розвиток авіації в ті часи ще був на початковому етапі, літаки вже дозволяли значно швидше доставляти пошту. Авіапоштова служба, яка діяла в регіонах Морісі, Кот-Нор та Абітібі, була розширена на район Монреаля.
Відтоді пошта з Європи, що прибувала кораблем до Пуент-о-Пер, поблизу Рімускі, доставлялася до Сен-Юбера повітрям. Таким чином, аеропорт став частиною трансканадської поштової лінії, до якої входили такі міста, як Оттава та Торонто.
Ба більше, авіапоштове сполучення швидко поширилося на Сполучені Штати Америки. 1 жовтня 1928 року було відкрито сполучення між Олбані, що поблизу Нью-Йорка, та Сен-Юбером. Рейс з Олбані в Сен-Юбері зустрів натовп із кількох тисяч людей. Політичні діячі, зокрема, мер Монреаля Камілліен Уде, також були присутній на аеродромі, мер виголосив тут свою інавгураційну промову.
Аеродром Сен-Юбер також був місцем проведення різноманітних авіашоу, які в ті часи в газетах іноді називали конкурсами краси. Такі шоу були вельми популярними серед місцевих мешканців і гостей Монреаля на початку XX століття. Перші такі авіашоу були організовані в Сен-Юбері ще в 1927 році, практично образу після відкриття аеродрому, але свій золотий вік вони пережили переважно в 1930-х роках. Можна сказати, що приліт британського дирижабля R-100, якраз і було одним із таких розважальних шоу.
Загалом для публіки такі виступи надавали можливість оцінити повітряну майстерність пілотів, та познайомитися з різними моделями літаків, представленими на авіашоу. Наприклад, на такому авіаційному святі, яке відбулися на початку жовтня 1929 року, була представлена вельми насичена програма.
Планувалося проведення перегонів на літаках, змагання з вищого пілотажу, стрибків із парашутом. А основною родзинкою шоу стала імітація повітряних боїв. Ажіотаж був настільки великий, що з Монреаля було організовано спеціальні транспортні засоби для полегшення доставлення місцевої публіки до аеродрому Сен-Юбер.
Аеропорт під час Другої світової
Неабиякий вплив на аеродром Сен-Юбер мала Друга світова війна, яка розпочалася восени 1939 року. Уже в 1941 році, коли бойові дії були в розпалі, аеропорт Сен-Юбер став військовою базою. Як і інші аеропорти Канади, його перекваліфікували на військову льотну школу. Навколо аеропорту побудували спеціальні будівлі для розміщення майбутніх пілотів із країн-членів Співдружності.
Після закінчення війни в 1968 році цивільний транспорт повернувся до Сен-Юбера, поступово відновилась комерційна діяльність аеропорту. Донині цей об’єкт залишається головним навчальним центром для отримання авіаційних професій.
Джерела:
- https://www.banq.qc.ca/explorer/articles/au-dela-du-r-100-laeroport-de-saint-hubert/
- https://perspective.usherbrooke.ca/bilan/quebec/evenements/456
- https://www.lapresse.ca/affaires/aeroport-metropolitain-de-montreal/la-facture-s-envole/2025–07–15/aeroport-metropolitain-de-montreal/98-ans-d-aviation-a-saint-hubert.php