Монреальський олімпійський парк – величезний комплекс, який будували для проведення літніх Олімпійських ігор 1976 року. Це і багатофункціональний спортивний центр, місця для тренувань і професійних змагань, виставкові зали та, звісно, стадіон на 65 тисяч глядачів. Він вважається найбільшим у Канаді. Олімпійський парк став одним із найбільш впізнаваних об’єктів Монреаля, символом процвітання міста. Коли та хто його споруджував, як проходили тут Олімпійські ігри та для чого парк призначається зараз – пишемо далі на montreal-future.
Ідея Олімпійського парку
Історія олімпійського стадіону в Монреалі та спортивного парку довкола нього розпочалася ще задовго до Олімпійський ігор 1976 року. Ще в п’ятдесятих роках муніципалітет розробив план розвитку спортивного центру. Місто тільки планувало подавати заявку на проведення міжнародних змагань. Уже в 1963 році мер Монреаля висунув ідею нової бейсбольної команди в місті і будівництва для неї критого стадіону. Муніципалітет прагнув залучити інвесторів. Це стало можливим після всесвітньої виставки «Експо-67». На ній світова спільнота побачила широкий потенціал розбудови міста та нові архітектурні ідеї.
У грудні 1969 року Монреаль офіційно висунули на участь в літніх Олімпійських іграх 1976 року. Наступного року комітет надав йому це право. Новий Олімпійський парк повинен був поєднати інфраструктуру для бейсбольного клубу, котрий закріпився в місті надовго, та водночас – адаптуватися до масштабного дійства, яке охопить різноманітні види спорту.
Місто запросило на будівництво французького інженера, який проєктував головну спортивну арену своєї країни – Парк де Пренс. Він намагався використовувати недорогі матеріали. Уже за рік Монреаль представив журналістам модель стадіону. Олімпійський парк мав вигляд величезної морської ракушки, із високою вежею, висувним дахом та в білому кольорі. Сам стадіон коштував понад 70 мільйонів доларів, а увесь олімпійський комплекс – 190. Роботи над будівництвом тривали від 1973 року.
Як будували Олімпійський парк?
У 1974 році розпочали будівництво фундаменту стадіону, а паралельно – усіх складових комплексу. Понад 2 мільйони кубічних метрів глини витратили та спорудження. Інженери шукали якомога дешевші матеріали, однак це не завжди вдавалося. Технологічно складним видався процес будівництва, а методи конструювання були абсолютно новими для будівельних компаній. Через це траплялися численні конфлікти між владою міста, урядом, інженерами та будівельниками. Під час будівництва працівники понад 2 місяці страйкували. Більше того – преса говорила і про корупційні скандали.
Але головною проблемою стала затримка спорудження. Місто не встигало до визначених термінів проведення Олімпійських ігор. Через вищезгадані проблеми та світову інфляцію, уряд витратив у рази більші кошти, аніж планувалося. Врешті, у 1975 році будівництво повністю переходить у підпорядкування спеціальному державному органу. Він вирішує відкласти декілька інноваційних, але не надто важливих проєктів на території парку. До прикладу, знамениту вежу стадіону добудували уже після Ігор-1976. Уряд наростив темпи і витрати на будівництво.
Всього лише за кілька місяців до відкриття Олімпіади зі стадіону прибрали будівельні крани. Після цього почали облаштування газонів і трибун. 9 липня будівельники офіційно завершили спорудження Олімпійського парку. Вартість будівництво вражала – майже 840 мільйонів доларів. Це був один із світових рекордів щодо перевитрат із бюджету.
Олімпійські ігри 1976
Церемонія відкриття ігор за участі королеви Єлизавети відбулася 17 липня. В Олімпійський парк Монреаля приїхали понад 12 тисяч спортсменів із 93 національних делегацій. На відкритті були присутні більше 73 тисяч глядачів. Олімпійський стадіон прийняв основні змагання із легкої атлетики, командні види спорту, футбольні змагання, кінні олімпійські перегони, а парк Монреаля загалом – десятки інших турнірів.
Олімпійські ігри в Монреалі запам’яталися тим, що збірна-господар не здобула жодної золотої медалі вперше в історії. Перемогли ж на іграх спортсмени з СРСР. Олімпіада в Канаді тривалий час лідирувала як найдорожча в історії. Тільки ігри у Пекіні 2008 року перевершили бюджет Монреаля-76. Канадське місто віддавало борги за цю Олімпіаду аж до 2006 року.
Розвиток Олімпійського парку після Олімпіади
Першою місцевою командою, котра зіграла на цьому стадіоні, стала «Монреаль Алуете». Арену реконструювали під бейсбольні ігри. Від часу проведення Олімпіади в парку зменшили кількість глядачцьких місць. Упродовж наступних десяти років Олімпійський парк продовжили реконструювати. У 1986 році завершили проєктування висувної покрівлі. А згодом – відкрили фунікулер, який піднімається на саму верхівку вежі стадіону. Вона, до слова, стала основною «візитівкою» цього об’єкту.
Біля вежі функціонують найбільший у Канаді водний центр. Його обладнали спортивними залами, тренажерами і сімома басейнами. А від 2014 року там розміщується Національний спортивний інститут провінції Квебек. Його облаштували для підготовки спортсменів з олімпійських видів спорту. Велика кількість приміщень парку використовується як офісні центри, бізнес-простори. А на останньому поверсі вежі розташовується обсерваторія. На висоті понад 160 метрів із панорамних вікон відкриваються прекрасні види на місто і околиці.
Важливу роль для споруди відіграє фунікулер. Завдяки ньому відвідувачі можуть піднятися на вежу. За один раз фунікулер може перевезти 76 пасажирів. Він дворівневий, його ширина – понад 4,5 метрів. А їздить зі швидкістю 2,8 метрів за секунду. Щодян може здійснити понад 80 поїздок наверх і звідти. За понад 30 років функціонування він підняв більше 11 мільйонів відвідувачів.
Олімпійський парк як символ Монреаля
В сучасній історії Монреаля та провінції Квебек будівництво Олімпійського парку стало однієї із найважливіших віх. Незважаючи на витрачені кошти і зусилля, споруда викликає у місцевих мешканців гордість за місто, його спортивні та економічні зміни. Будівля олімпійського стадіону вважається шедевром сучасної інженерії-архітектури. Споруду склали із понад 12 тисяч елементів. Для будівництва використали більше 400 тисяч кубометрів бетону. Якби цю кількість подати у ширині 1 метр та товщині 15 сантиметрів, можна було би прокласти шлях від Монреаля до Калгарі – перших олімпійських міст Канади.
За «історичні, архітектурні, символічні та муніципальні цінності» Олімпійський парк вважають історичним об’єктом нової Канади. Він став також і значним центром культурного і суспільно-політичного життя міста. Тут відбувалися історичні події не тільки для регіону, але і для Канади. До прикладу, візит Папи Івана Павла ІІ, масштабна проща з нагоди проголошення святим брата Андре – видатного монреальського духівника. Олімпійський парк також збирає десятки тисяч людей під час святкування всесвітнього дня молоді. А ще тут влаштовують свої концерти всесвітньовідомі зірки. Проводять тут спортивні заходи світового масштабу – матчі чемпіонатів світу з футболу, боксерські поєдинки, фінали північноамериканської бейсбольної ліги.
