З неї відкривається вид на Монреаль. Вона розташована на горі Роял, кожен монреалець сприймає це як належне, але майже всі мешканці міста завдячують їй однією з найприємніших частин свого дня. І це мова не про хрест чи Ораторію святого Йосифа. Є в Монреалі ще один пам’ятник, без якого робота славнозвісного Radio-Canada навряд чи була б можливою в повному обсязі. Мова про телевежу з передавачем Маунт-Роял. Більш детально про її будівництво читайте на montreal-future.com.
Піонер FM-мовлення
Та перш ніж розпочати розповідь, слід познайомитись із передісторією, занурившись у контекст тих часів. Після першої світової війни Монреаль став батьківщиною канадського радіо. Його слухали тоді, багато хто слухає його й нині.
Приблизно в 1919 році Marconi Wireless Telegraph Company отримала ліцензію на експериментальне цивільне радіо. Потім компанія заснувала XWA, розташовану на Вільям-стріт, яка стала першою радіостанцією в країні та однією з перших у світі.
4 листопада 1922 року станція стала «першою в Канаді, найкращою в Канаді», з першою студією мовлення в країні, розташованою в будівлі Canada Cement з видом на площу Філліпс. Цей канал залишався в ефірі на різних частотах до 2010 року.
Королівська комісія з радіомовлення, більш відома, як Комісія Ейрда, рекомендувала у своїй доповіді 1929 року, через вплив американських мовників створити національну канадську мережу радіомовлення, причому зробити її створення пріоритетним.
Згідно з рекомендаціями комісії, в 1932 році було засновано ще одну — Канадську комісію з радіомовлення, а її ефірне виробництво було передано Канадській національній залізничній компанії, яка вже мала мережу передавачів по всій Канаді, що спочатку використовувалися для зв’язку.
Крім розкладу поїздів, слухачі мали змогу слухати симфонічні концерти, радіотеатр і щоденні новини. Та лише 2 листопада 1936 року CCR взяла собі назву Société Radio-Canada/Canadian Broadcasting Corporation і стала Королівською корпорацією.
Ой на горі
Відтак восени 1944 року SRC провів кілька технічних випробувань на Маунт-Роял. Тоді було замовлено передавач потужністю 3000 Вт, який мав з’явитись на її вершині. Встановити його хотіли на невеликій будівлі, яку спеціально планували збудувати, щоб розмістити там, як новий передавач, так і телевізійне обладнання.
Того ж року королівська корпорація розпочала переговори з адміністрацією Монреаля щодо встановлення безпосередньо вежі. У документі від 29 грудня 1944 року представники міста підтвердили, співпрацю з Канадською телерадіомовною корпорацією, яка мала не меті розвиток радіомовлення, останніми й важливими проявами якого є трансляція радіосигналу в FM діапазоні, а також телевізійного сигналу.
Місто надало компанії земельну ділянку площею 15 тис. квадратних футів на Маунт-Роял і право побудувати радіовежу та телевізійну станцію на початковий період у 15 років за непомірну ціну в 1 долар на рік. В обмін на це SRC погоджується розчистити та утримувати ділянку власним коштом протягом періоду роботи, та відновити землю до її природного стану, якщо місто накаже це зробити.
У 1945 році Radio-Canada була єдиною радіостанцією, яка працювала в FM-діапазоні в Монреалі. Програми передавалися із центрального інженерного офісу Radio-Canada, розташованого в будівлі Keefer Building на перехресті вулиць Sainte-Catherine West і Mackay Street, де щодня працював FM-передавач малої потужності на 25 Вт.
13 березня 1946 року на цьому місці була урочисто відкрита експериментальна FM-станція VE9CB, яка транслювала на частоті 98,1 МГц із потужністю 250 Вт. Пізніше ця станція стала CBF-FM і була переведена в 1948 році на 95,1 МГц. А 14 листопада того ж року настала черга англомовного FM-каналу VE9FD, що вів мовлення на частоті 100,7 МГц, а з 1971 року перетвориться на CBM-FM на 93,5.
Вежа в наш час
Так усе починалося, а що ж нині. Radio-Canada Transmission, підрозділ CBC/SRC, не лише транслює власний контент, але, як власник вежі, виступає головним менеджером. Він дозволяє переважній більшості приватних FM-станцій, деяким приватним цифровим радіосервісам, службам радіозв’язку, а також усім УКХ-, УВЧ- та мікрохвильовим телевізійним операціям, що обслуговують регіон Монреаля, бути в ефірі.
Витрати на оренду, перераховуються місту, нині вони становлять від 500 тис. до 750 тис. доларів США. За договором ці гроші мають бути реінвестовані в розвиток парку Маунт-Роял. Попри цю суму, деякі організації із захисту екосистем на чолі з «Друзями гори» хотіли б, щоб сталева конструкція зникла після поновлення контракту.
Але цього бажають далеко не всі монреальці. Навпаки, дехто пропонує посилити цей об’єкт на горі. Адже хто не знає Токійську вежу чи вежу CN Tower у Торонто, яка перш за все є звичайною комунікаційною антеною. Що можна зробити, так це знайти спосіб перетворити вежу Маунт-Роял на туристичний простір, атракцію, фото якої можна було б викладати в Instagram і поширювати по всьому світу в Інтернеті.
Відтак саме це запропонував у середині 1980-х мер Жан Драпо. Тоді мова йшла про туристичну привабливість об’єкта, який міг би конкурувати з Торонто. Хотілося б обертового ресторану, нічного клубу й канатних доріг, які підіймали б відвідувачів із першого поверху.
Тоді вежа містила передавальну антену на горі, встановлену в 1960 році. Жан Драпо давно хотів замінити її, називаючи «купою сміття», що отруює Маунт-Роял. Саме цей момент об’єднував його з «Друзями гори».
Після останньої реконструкції 2010 року червоно-білий тризуб сягає близько 365 футів, який встановлено на висоті близько 754 футів, що робить антену Radio-Canada найвищою будівлею в Монреалі. Вона затьмарює, навіть два сусідні хрести на церквах, які є вельми цінними для міста. Місцеві до вежі на горі Роял так звикли, що вже, навіть не помічають, що вона стоїть над їхнім повсякденним життям кожного разу, коли вони вмикають радіо чи телевізор.
Будівля Radio-Canada
Але розповідь про один із підрозділів Radio-Canada був би не повним, якщо не розповісти про Maison de Radio-Canada. Хмарочос має форму правильного чотирикутника площею 10 гектарів. Він розташований у східній частині центру Монреаля.
Цей комплекс був спроєктований і побудований для розміщення франкомовних телевізійних і радіомереж Канадської радіомовної корпорації, місцевих французьких і англійських телевізійних радіостанцій Монреаля, служб Radio-Canada International, служб Півночі та Збройних сил, а також усього адміністративного та допоміжного середовища, яке супроводжується цими складними виробничими службами.
Весь комплекс займає площу 273 метри зі сходу на захід, 168 метрів із півночі на південь.. Він займає приблизно одну третину, мова про центральну частину, величезної земельної ділянки, придбаної в 1963 році Radio-Canada у міста Монреаля, на якому було здійснено масштабний проєкт із придбання та знесення будівель у цьому популярному робітничому районі Центрального півдня.
Решту землі займає еспланада, з північної сторони, та два паркування, зі сходу та заходу, які вміщують 990 транспортних засобів і призначені для працівників. І головне, над комплексом домінує 100-метрова 23-поверхова шестигранна вежа.
Джерела: