Більше трьох сотень пасажирських автобусів щодня прибуває до центрального автомобільного вокзалу Монреаля. Він функціонує в місті вже майже століття. А завдяки генеральним реконструкціям у 1950-х та 2010-х роках може похвалитися одним із найбільших пасажиропотоків у Канаді. «Gare d’Autocars» має щоденне сполучення із найбільшими містами країни та сусідніми американськими мегаполісами. Унікальний він тим, що напряму пов’язаний із монреальським метро, утворюючи із ним найбільшу у світі «підземку». Про історію створення та розвитку автовокзалу Монреаля – пишемо далі на montreal-future.
«Провінційний термінал»
Монреаль розташований на перетині головних торговельних шляхів із атлантичного узбережжя Канади до центрально-західних провінцій країни. Споконвіку місто вело також і тісну співпрацю з великими американськими поселеннями. На початку 20 століття зі збільшенням кількості населення та розвитком автомобільної галузі, в Монреалі виникла нагальна потреба великого автобусного терміналу.
Центральний вокзал почали спорудили поблизу історичної частини міста. Неподалік також почали облаштування великих магістралей – бульвару Мезоньє та Беррі-стріт. Автовокзал відкрили у 1929 році. Його будівництвом займалася «Транспортна компанія канадських провінцій». У своєму автентичному вигляді споруда функціонувала до п’ятдесятих років. Відтоді мсто потребувало масштабнішого та більш функціонального вокзалу.
Новий інфраструктурний об’єкт затіяли на перетині вулиць Де Монтіньї та Сен-Крістоф. Оновлена станція отримала назву «Провінційний термінал», а згодом перейменований на «Вояджер». Новий бренд вокзал отримав через компанію, яка володіла транспортними станціями. Місто розвивало і збільшувало транспортне сполучення із канадськими та американськими містами: Оттава, Торонто, Квебек, Шербрук, Венніпег, а також Чикаго, Нью-Йорк, Бостон, Філадельфія та багато інших.
Проєкт «Вояджер»
У 2005 році в місті задумали масштабний проєкт довкола центрального автовокзалу. Спільно із муніципалітетом, компанія-власник станції та Квебецький університет Монреаля вирішили розширити територію закладу, облаштувати нові будівлі, гуртожитки, павільйони, офісну вежу та підземну автомобільну стоянку, яка би вмістила понад 800 місць. А також планували провести генеральну реконструкцію вокзалу.
Втім, проєкт зазнав невдачі. На нього витратили шалені гроші, а результату місто не бачило тривалий час. Проєкт «Вояджер» спричинив у Монреалі фінансову та політичну кризи. А ректор університету змушений був подати у відставку. Врятував центральний вокзал міста уряд провінції Квебек. Влада викупила власність приміщень, території та недобудований проєкт. Сталося це у 2010 році.
Вже через рік мешканці міста побачили оновлену станцію. Її будівництво завершили за 62 мільйони доларів. Інші приміщення і стоянку влада продала приватній компанії, котра до 2013 року спорудила на території вокзалу житловий комплекс. У 2019 влада провінції відкрив на території поблизу урядову будівлю. Оновлений автомобільний вокзал отримав назву «Центральна автобусна станція Монреаля». Приміщення поділили на 15 підрозділів.
Вокзал Монреля щоденно приймає сотні автобусів зі всього континенту. Станція налагодила співпрацю із провідними транспортними компаніями Канади і США. Це, зокрема, американська «Greyhound Lines» – найбільша у Північнй Америці, вона обслуговує більше двох з половиною тисяч пунктів призначення. А також «Орлеанський експрес» – провідний міжміський перевізник у провінції Квебек.
